Що приводить колумбійців до України
Британське видання The Times опублікувало репортаж про військовослужбовців з Південної Америки, які служать у 13-й бригаді НГУ «Хартія» та брали участь в операції з відновлення контроля над Куп’янськом.
Про це повідомляє пресслужба бригади НГУ «Хартія».
Боєць Ентоні дістає поранення на обледенілих вулицях Куп’янська — його вражають уламки російського безпілотника-камікадзе — і проливає кров за понад десять тисяч кілометрів від дому. Для цього штурмовика це була вже третя бойова операція в зруйнованому місті. Він не пішов служити за покликом або через ідеологічні переконання, його не мобілізували за повісткою.
34-річний колумбієць із Боготи, колишній військовий, який свого часу воював проти повстанців ФАРК [озброєне крило комуністичної партії Колумбії, що було засновано в 1960-х та відтоді брало участь в громадянській війні — прим.] в Андах, пояснює свою мотивацію фінансовими причинами та інтересом до військової справи. Під час розмови в Харкові, де він проходить реабілітацію після поранення, що отримав у січні, Ентоні додає: згодом до цього також додалося бажання захищати країну, яка дала йому таку унікальну можливість.
Попри відстань від Батьківщини, поранений колумбієць не перебуває на самоті. Ентоні служить у складі штурмового підрозділу батальйону РУГ (Розвідувально-ударна група) 13-ї бригади НГУ «Хартія». Це штурмова група, де більшість бійців становлять вихідці з Південної Америки, а понад половина — саме колумбійці. Тож проти росіян він воює разом з однодумцями.
Ентоні з гордістю показує нашивку підрозділу — усміхнений череп із трояндою в зубах і написом «Сподіватися можна лише на смерть».
«[Під час боїв] я відчував страх, але навчився приборкувати його, — каже він. — Тут я пліч-о-пліч із товаришами з моєї країни».
Сьогодні Колумбія є найбільшим джерелом іноземних добровольців для Сил оборони України. Чимало українських командирів позитивно оцінюють внесок колумбійських бійців. Командир батальйону РУГ «Хартії», капітан Гамлет Авагян, який воює в Україні з 2015 року і неодноразово зазнавав поранень, зазначає, що ці бійці демонструють високу мотивацію навіть після поранень.
«Молоді люди часто прагнуть проявити себе на фронті та навчитися долати страх. Ми навчаємо їх діяти професійно», — каже він.
Підрозділ Авагяна є одним з найбільших іноземних бойових формувань України. Саме він відіграв значну роль у зимовій операції з повернення Куп’янська під український контроль — одній із небагатьох тактичних перемог України після тривалого періоду складних боїв.
У підземному командному пункті батальйону на стінах мерехтять зображення з розвідувальних і ударних безпілотників. За екранами уважно стежать українські та південноамериканські військові. За словами командира, бійці приєднуються до батальйону з різних причин, але фінансовий чинник важливий для багатьох. Водночас він переконаний: коли боєць стає частиною підрозділу і приймає його цінності, первинні причини відходять на другий план.
Не для всіх вирішальним є фінансовий чинник. Ідеологічні мотиви та пристрасть також грають роль. 31-річний бразилець на псевдо «Панцер», який служить у складі підрозділу РУГ, каже, що мав стабільний бізнес на Батьківщині й кращі доходи, ніж нині:
«Я приїхав сюди, бо хотів випробувати себе у війні, й тому що я проти цього вторгнення. Я бачив кадри з росіянами, які поводяться як бандити, знищують родини, будинки та вбивають дітей».
За чотири місяці в Україні «Панцер» узяв участь у трьох штурмових операціях у Куп’янську. Під час першої місії з п’яти бразильців його групи лише він залишився неушкодженим; троє отримали поранення, один загинув.
Коли у грудні українські сили відновили контроль над містом, саме одна з бразильських штурмових груп Авагяна увірвалася в міську раду та підняла над нею український прапор.
«Мої люди знаходять сенс, — продовжує Авагян, розмірковуючи про ціну перемоги. — Вони отримують увагу, цінність, отримують любов, і це щось для них означає. Смерть ніколи не збреше. Ми народжені, щоб померти. Смерть є смерть. Все всередині людини: біль, смерть, радість, сльози».
Поранений колумбієць Ентоні, який зараз лікується в Харкові, зізнається, що обговорив із родиною можливість бути похованим в Україні:
«Це складна тема, але я обговорював її з моєю дружиною в Боготі. Репатріація тіла занадто дорога. Моя родина розуміє».
Прочитати матеріал повністю мовою оригіналу можна за цим посиланням.
Довідка
«Хартія» виникла на початку повномасштабної війни у 2022 році як добровольче формування у складі ТрО ЗСУ. Бійці ДФТГ захищали Харківщину і одними з перших вийшли на державний кордон під час Харківської наступальної операції; пройшли бої на Сватівському напрямку та в Бахмуті.
У 2023 році «Хартія» стала 13-ю бригадою оперативного призначення у складі НГУ, тримала рубежі на Куп'янсько-Лиманському напрямку, зокрема в Серебрянському лісі.
З травня 2024-го бригада обороняє Харків та північ Харківщини.
15 квітня 2025 року в структурі НГУ створили два корпуси, зокрема, 2-й корпус «Хартія» на основі 13-ї бригади «Хартія». Його очолив полковник Ігор Оболєнський.
Протягом вересня-грудня 2025-го пошуково-ударне угруповання 2-го корпусу «Хартія» провело успішну контрнаступальну операцію на Куп’янському напрямку, звільнивши низку сіл та заблокувавши окупантів у місті. Операція з зачистки Куп’янська триває.
