Мистецтво допомагає харків’янам жити
Незважаючи на вигадки російської пропаганди, нібито з міста всі вже втекли, харків’яни працюють, вчать дітей та відвідують культурні заходи, як це було до війни.
Харківські художники об’єдналися та створили арт-хол, куди запрошують містян подивитися на картини та скульптури, а також послухати гарну музику і потанцювати.
Адміністраторка арт-холу Ганна Єрмакова каже, що цей простір створений для творчих людей – художників, скульпторів, майстрів чогось душевного, домашнього. Для людей, які живуть містом, і розвивають наше місто, додають чогось красивого та любові.
Художниця Оксана Штонда, чиї картини експонуються у арт-холі розповіла, що зараз виставлені картини, які вона писала під час війни. І, хоча вона намагається писати веселі сюжети, прильоти все ж навертають на сумні теми. Але на кожній її картині, де зображені види Харкова, обов’язково присутні квіти.
«Але я завжди малювала квіти і пейзажі. І це з’єднала в своїй творчості. І квіти – то наші люди, наші незламні харків’яни.» - каже Оксана.
За словами Ганни Єрмакової, арт-хол зараз працює з 16 художниками та 4 скульпторами. Але кількість авторів, які виставлятимуть свої роботи росте.
Крім цивільних громадян арт-хол відвідують військові. Мистецтво допомагає їм на якийсь час відволіктися від жахів війни та безперервних боїв. А для тих, хто навіть у окопах займається творчістю арт-хол є сценою, де вони можуть показати себе як творці.
Військовослужбовець Нацгвардії Олег Бородай отримавши кілька годин вільного часу, приїхав до цього простору і влаштував глядачам концерт зі своїх пісень. Також він презентував свою нову книгу, яку присутні могли отримати з автографом автора.
Концерт був недовгим – Олегу треба було знову їхати на «нуль» боронити рідне місто.
Все це виглядало майже неймовірно на тлі російського фейку, нібито харків’яни нині на човниках пливуть по річці Уди з свого міста. Нібито заради того, щоб не проходити блок-пости. Отже замість того, щоб сісти в автобус або потяг і спокійно поїхати, у вигадці російських пропагандистів люди веслують кількасот кілометрів Харківщиною. На шляху вони мають витягати човна, щоб обійти греблі, довго пояснювати охоронцям мостів, чого вони запливають під стартегічні об’єкти, пропливти практично через усі місця найзапекліших боїв і не загинути. І весь цей ризик – тільки для того, щоб потрапити до росії.
Такого навіть Джером Джером не зміг вигадати, хоча у його «Троє у човні, не рахуючи собаки» пригод аж через край.
«Ми всі живемо тут. Ми живемо сьогодні, і ми будемо жити отак як у нас виходить. Ніхто нікуди не їде, всі з любов’ю відносяться до нашого міста і передають це громадянам міста.» - каже Ганна Єрмакова, спростовуючи чергову побрехеньку росіян.
Сергій Єрмаков