Рекрути-гвардійці Східного ОТО Нацгвардії здійснили тренувальний марш лісами Харківщини
Переправи, засідки та «скиди» - рекрути військових частин Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України здійснили багатокілометровий марш у рамках Курсу одиночної підготовки.
Про це повідомляє відділення інформації та комунікації Східного Харківського територіального управління Національної гвардії України.
Невеличка група рекрутів вишикувалась у дві шеренги. У руках — страйкбольні приводи. На них повне екіпірування, плюс протягом маршу вони по черзі нестимуть медичний рюкзак, протитанкову міну та ящик з-під патронів набитий піском, орієнтовно кілограмів 20. До виходу лишаються лічені секунди, бійці уважно слухають інструктаж, намагаючись згадати, що їм напередодні розповідали на топографії та тактиці.
«Дійшли до першої точки – компас віддаєте наступному, йдете у кінець колони. Кожен змінить свою роль, кожен спробує як це бути командиром, провідником та рахувати пари кроків. По дорозі буде декілька сюрпризів. Провіднику, — азимут 210, 158 кроків, рух!» — інструктор Грінч пояснює рекрутам їхні дії та дає вказівку рандомно вибраному провіднику. Він нещодавно повернувся з навчання в одній країн NATO, про що говорить шеврон на його правій руці. Після чого вони визначаються з бойовим порядком і починають рух за азимутом. Він прокладений фактично навмання — через лісові хащі, бурелом, болота, річки.
«Вуж-17 прибув на точку 5 [змінено]», — говорить рекрут 6 після того, як провідник за допомогою помічників, які рахували кроки, знайшов чергову точку, він гукав до себе командира, група займає оборону на 360 градусів. За цей час відбувається заміна основних ролей, визначається азимут подальшого руху. Це короткий відпочинок для групи пролітає за якихось дві-три хвилини. На кожному лісовому перехресті чи, коли було необхідно перейти дорогу чи струмок, бійці беруть під «вогневий контроль» всі небезпечні напрямки, і група перетинає ці ділянки максимально динамічно. Так само роблять на будь-яких відкритих місцинах.
«На одній з точок, там, де скаже командир, я маю встановити цю міну. Це муляж ТМ-62, важить десь кілограмів 8. Як кажуть, на танконебезпечному напрямку», — розповідає рекрут 25.
Деякі ділянки місцевості вимагали не лише пильності, але й зміни маршруту. Подекуди гвардійці розсилали людей на розвідку, щоб знайти спеціальну позначку точки. Особливо це було актуально при певному відхиленні від маршруту. У ногах потроху накопичувалася втома, адже подекуди потрібно було продиратися через густі терники, а іноді й бігти. Та невдовзі з’явилася нова загроза.
«Мені здається, що я чую «пташку», — висловив здогад один рекрутів. Щойно йому хтось відповів, що йому здалося, почувся розрив навчальної гранати посередині групи. Нікого не заділо, але змусило заховатися за деревами та кущами. Далі десь кілометр-півтора довелося рухатися під «скидами» постійно шукаючи укриття та рухаючись перебіжками. Одного з рекрутів було умовно «поранено». Побратими підхопили його за бронежилет і через силу втягли його до найближчого гаю.
«Перебігати поле з БК ще й під «скидами», навіть розуміючи, що це все — гра, досить непросто. Я б сказав — тяжко. Але це те, що кожному з нас потрібно для якісної підготовки», — каже рекрут 22.
Невеличкий п’ятихвилинний перекур і група продовжила рух через ліс. І знову вибух гранати, дим та стрільба з приводів звідусіль. Рекрутів атакувала група інструкторів.
«Я йшов собі та рахував кроки. Щоб не збитися, я зосередився на цьому і йшов по слідах товариша. Раптом почався «контакт» приблизно на одинадцяту годину, і впав під дерево, і почав відстрілюватися», — пояснює рекрут «28»
Тим часом марш ніяк не завершувався. Кожен крок почав здаватися все важче й важче. Частіше почали ставатися помилки в орієнтуванні: давалася взнаки втома, яка валила з ніг, ще й почало вечоріти, від болота потягло холодом, сіявся лапатий густий сніг. І знов лунає вибух! Провідник чи то наступив на навчальну міну, чи то зірвав «розтяжку». Як на зло, на цей момент саме медик опинився у ролі командира, тому замість нього надавали домедичну допомогу призначені ним бійці. Врешті «пораненого», далеко не найменшого з групи, переклали на ноші та понесли. Періодично міняючи руки хлопці понесли побратима лісом до точки евакуації. Рухатись довелось максимально швидко.
«Чесно скажу, було важкувато. Таке зі мною вперше, але я щасливий, що зміг це все витримати. Я вийшов з цієї пригоди цілий — за мною все добре. Багато, що зрозумів та навчився нового», — відповів рекрут 24.
Після доповіді про прибуття, бійці перевірили склад своєї групи та наявність всієї амуніції, яку взяли із собою. Після чого був короткий розбір маршу. Судячи з усього, інструктори лишились задоволеними своїми підопічними.
