Призова ціль, або Надгробні Червоні Хрести
Під Водяним вбиті два парамедика-добровольця в машині, розстріляні ПТУР.
На наступний день вже Красногорівка - ще двоє медиків зачеплені снайпером, слава Богу «триста».
Давайте тільки перестанемо стріляти, і війна закінчиться.
Я вже пояснював обуреним: в гібридній війні медик є пріоритетною ціллю. Тим більше медичний екіпаж - для противника це просто коробка з подарунками. Рознести неброньовану машину можна елементарно навіть осколками, пізднув навіть не точно по ній, а десь поруч. А в ній (загинайте пальці); медик, якого треба готувати в п'ять разів довше, ніж сержанта; пілот - як правило з додатковою спеціальністю, ну і можливий супроводжуючий санітар або медстестра.
А бонусом, можливо, в медвідсіку «трьохсотий» в будь-якому званні, як вишенька на торт.
Так це «лаки страйк» для будь-якого стрілка!
Який нахуй «червоний хрест», це вам не кіно Михалкова з благородними німецькими асами люфтваффе, зараз носити «червоний хрест» все одно що мішень на себе нашити. Тому наші «червоні хрести» - темно-зелені на оливковій або пісочному тлі. Щоб тільки свої могли розглянути. Якщо розглянуть чужі, то ймовірність дожити до перемоги у медика падає якнайшвидше.
І так буде всупереч будь-яким конвенціям, до тих пір, поки за полювання на медиків російських окупантів будуть заохочувати і платити премії. А будуть, бо це випливає з логіки гібридної війни «іхтамнетів».
Якщо в ЗСУ так чи інакше відповідальність за військові злочини можна простежити - в силу єдіноначалі і вертикалі підпорядкування, то в бандитських найманих формуваннях з російськими командирами відповідальність відсутня взагалі.
Хто стріляв? А ніхто. А доведи. А нас там немає.
Я цю науку проходив ще в Ширіку: «А це місце ми проскакуємо максимально швидко, воно прострілюється ПТУР з того пагорба.» - говорить Коммандер. «Але ми ж на швидкій допомозі!» - «Саме тому.» Апетитний, білий, чистий, крохмально-хрусткий скорячок. З лампочками. Ням ням.
І спроби забрати тіла цивільних з нейтральній території. «Забирайте, ми не будемо стріляти.» Наші виходять. Н-н-а! Ідуть. «Ви ж обіцяли не стріляти!» - «А ми і не стріляли...» - «А хто?» - «А хуй його знає... Забирайте.» Виходять. Н-н-а, ще раз. Ідуть. «Йобвашумать, забирайте самі.» - «Та нахуй вони нам потрібні. Забирайте, в цей раз точно не будемо стріляти». Виходимо в третій раз чи ні?
Тобто, методики і підходці гібридних нелюдів відомі давно і міцно. І ставлення бандитів до неконвенційнних цілей, і безвладдя підрозділів, і анонімність командирів. І перемир'я, що укладаються як раз під необхідність окупантів відрити і посилити фортифікації, не побоюючись нашого вогню - і порушуються тут же, як тільки застигне бетон ворожих укріплень.
Це знали всі. Крім Зекоманди, яка тільки в цьому році дізналася, що у нас з Росією йде війна, а не гастрольний і корпоративний чьос.
Так що, Вова, досить перестати стріляти? Ну, ми перестали. Що далі? Ти підеш, попросиш своїх друзів по ту сторону теж перестати стріляти? Або нам почати стріляти самим в себе, щоб твоїх друзів навіть не обтяжувати такими дрібницями?
А може ти в своїй гламурній волошкової сорочці приїдеш на передок, одягнеш улюблений бронежилет без плит і погуляєш уздовж лінії з виразним «червоним хрестом»? Може, окупанти тебе впізнають і пошкодують, ти ж корисний для них ідіот.
Але, можливо, ти натрапиш на російського снайпера, який не дивиться телевізор, не в курсі що ти відомий Ван Кліберн хуєм по роялю і за сумісництвом Верховний Головнокомандувач, не розгляне фірмової посмішки під каскою з червоним хрестом на білому тлі (все згідно з конвенцією) - та й розділиш долю простого парамеда?
Ах, яке охуенне буде поховання! Напевно, шикарний концерт від «95 Кварталу» і роздача пиріжків.
***
Невеселий стьоб, так. Але це веселіше, ніж вислуховувати по телефону: «Альо, Горький, з тобою все гаразд?» - 15-20 разів на день. І не я один, ми все по черзі відповідаємо - ні, все в порядку, це не мене. Кожні п'ять хвилин у когось в кишені починає лунати: «ти живий»? Так живий, живий. І всі живі. Ні, це не нас під Водяним. Це зовсім інше Водяне, маріупольське, а у нас - Ясинуватське, у нас немає інтернету і регулярно зникає зв'язок. Ми навіть свої новини дізнаємося останніми. Я взагалі спочатку подумав, що це якийсь флешмоб: чому це всі турбувалися нашим здоров'ям?
І на тому кінці дроту «слава богу, що не тебе». І від цього ще хуевіше на душі. Не тебе.
Військовий лікар знає на що йде. Але коли полювання починається на «червоний хрест», за своїх беззбройних лікарів заступається армія.
Тільки ось хуйня яка - треба перестати стріляти.
А далі буде так: скорочення армійських медиків на 1000 чоловік вже анонсовано, потім під приводом безпеки цивільних виженуть з передової тих самих медиків-добровольців (за випадковим збігом, якраз на яких розпочато гібридна полювання).
Ну, ми ж не воюємо, навіщо нам стільки лікарів? Ми не стріляємо. А те що стріляють по нас - так це Росія тимчасово втратила контроль над своїми найманцями на нашій території. Вірно, Вова?
Ось як тільки відновить контроль - відразу все стане добре.
Відсутність гарантованої медицини на передку - найсильніший демотивувальний фактор для солдата. Запитайте будь-якого воїна. Гірше, мабуть, тільки пряма зрада командирів на фронті і близьких вдома.
Ми сумуємо про загибель наших колег і побратимів. І хочеться запитати веселих піздюків, які під час підлої гібридної війни взялися покерувати «поприколу», навіть не розуміючи до яких наслідків приведуть їх дії - а бодай погуглити про «гібридну війну» можна було? Ну або самим долучитись, для більшого розуміння? Ах, так... Я ж забув. Повістка загубилася.
З'ясувати заздалегідь - куди веде дорога «припинити стріляти, домовитися з бандитами, знайти копроміс із вбивцями і обіграти в карти шулерів», перш ніж обіцяти це обивателям, далеким від реальності війни ще більше, ніж Зеленський (якщо це можливо).
Героям слава.
Злочинцям - кара.
Байдужим - презирство.
А жадібним дурням нехай Бог нагороду призначить по справах їх.
П.С. Так, до речі, якщо у когось є плазма бу є, тільки доброї діагонялі (щоб можна було масштабувати зображення з камер спостереження, розбите по квадратиках) - зв'яжіться зі мною в личку або з Анею «Небо» Корницькою в ФБ, бо мене там знову забанили.