«Діалог можливий, якщо Зеленський почне виконувати свої передвиборні обіцянки, включаючи встановлення прямих контактів з власними співвітчизниками на Донбасі, перестане називати їх сепаратистами», - заявив російський президент Володимир Путін в інтерв'ю італійській газеті Corriere della Sera.
Власне, назвати цю умову чимось новим я б теж не зміг. До прямих переговорів з керівниками окупаційних адміністрацій російське керівництво посувало і попередника Зеленського Петра Порошенка, і навіть тимчасове українське керівництво, яке було сформовано після Майдану.
Але найголовніше - модель переговорів з окупаційними властями це саме та модель, яку Кремль нав'язує керівникам колишніх радянських республік починаючи з 90-х років. У 1992 році Москва посадила за стіл переговорів президента Республіки Молдова Мірчу Снігура і главу маріонеткового режиму окупованого Придністров'я Ігоря Смирнова. Саме з ним, а не з командувачем російської армії в регіоні, Снігур домовлявся про мир при «посередництві» президента країни-окупанта Бориса Єльцина. Потім Єльцин і Путін роками «посредничали» в організації контактів керівників Грузії і окупованих Москвою автономій цієї країни - аж до їх остаточної анексії в 2008 році - починаючи від рукостискання президента Грузії Едуарда Шеварднадзе і глави Абхазії Владислава Ардзінба в тому ж 1992 році.
Хочеться поцікавитися, може обидві країни відновили свою територіальну цілісність при російському посередництва? Досягли вражаючих успіхів в інтеграції і примирення? Не дуже якось помітно. Навіть економічні досягнення Грузії не наблизили, а тільки віддали можливість повернення територій. І про це повинні подумати ті, хто до сих пір вірить в гасла про те, що спочатку Україна повинна домогтися успіху, а потім «вони самі попросяться». Не попросяться! Не треба брехати.
Найголовніше, чого Росія домоглася цими прямими переговорами законної влади і своїх маріонеток - так це посадила і Молдову, і Грузію на гачок, з якого обом країнам не вдалося зірватися всі ці 27 років - щоб вони не робили, за кого б не голосували. І Молдова, і Грузія залишаються країнами, які не контролюють свої власні зовнішні і внутрішні кордони. Країнами, за владу в яких проросійські сили конкурують з олігархічними угрупованнями. Країнами, в яких тільки протест населення може захистити державу від приниження - ніяких інших важелів просто немає.
Зараз на такий же гачок Кремль хоче за допомогою Зеленського підсадити Україну. Хоче змусити Зеленського почати спілкуватися з Пушиліним і Пасічником - ну щоб просто перестати стріляти. А там як нагороду влаштує і зустріч з Путіним, і навіть тимчасове припинення обстрілів.
Чому б і ні, якщо рибалка виявиться вдалою?
