Як бойова медикиня 5 Слобожанської бригади «Скіф» рятує гвардійців, тягнучи їх на собі по 12 кіломеирів

Вона - мати чотирьох дітей, яка добилася, щоб її взяли в бойовий підрозділ Нацгвардії й стала медиком.

Рятує на передовій бійців, тягне по 12 кілометрів на ношах. І мріє повернути свою малу батьківщину – Луганщину – розповідає 5 Слобожанська брагада «Скіф» НГУ..

Велика війна заскочила її в рідному Лисичанську. Наталя працювала у виконкомі.

«Було розбито відразу дві дев’ятиповерхівки, де було дуже багато постраждалих. Але адміністрація продовжувала працювати», - пригадує ті дні Наталя, яку Слобожанські «Скіфи» нарекли Матушкою.

Швидко прийшло усвідомлення: треба бути з тими, хто захищає. Та у військкоматі їй відмовляли кілька разів - і через вік, і через те, що жінка. Пропонували службу в ТЦК, але в бойові підрозділи не брали. Родина, а в Наталі четверо дітей, теж не одразу прийняла її рішення.

«Мої діти навіть зараз просто ревнують. Вони кажуть, що ті тобі дорожчі, ніж ми. Але вони розуміють і підтримують мене», - розповідає Наталя.

До 5 Слобожанської бригади «Скіф» жінку спершу взяли діловодом. Та, коли побачили диплом медика, запропонували спробувати себе у якості бойового медика. Наталя 27 років не займалася медициною, але погодилася.

«Прийшлось усе заново почитати, вивчити. У мене не було часу на те, щоб розкачатися. Тому я все робила між виходами на бойові», - пригадує Матушка.

Про свій перший бойовий досвід згадувати досі боляче.

«Було просто пекло. Це була купа поранених. І в той час, коли почали кричати, я вже забула про все. Я забула про страх, я забула про все. Я чула тільки, що мене кличуть - і все. І я розуміла, що їм тяжче, їм важче, і я потрібна там», - пояснює Наталя.

Матушка добре пам'ятає першого врятованого хлопця.

«Він просто кричав: «Якщо я без ноги, бо він її не відчував, просто добийте мене, добийте мене». Все, що я пам’ятаю, - це те, що я йому обіцяла: «Ми обов’язково будемо танцювати, і все буде добре!», - говорить Наталя.

Після таких виходів бійці й дали нашій посестрі позивний “Матушка”. Вона для них - і найближчий друг, і психолог. Наталя витягла так багато хлопців, що пам'ятає не за іменами, а за пораненнями.

«Ми пам’ятаємо, коли тобі кажуть: “От пам'ятаєш, Кремінна, нога, третя сосна”. Оце так. От тоді ти це згадуєш. У мене був випадок, коли це був не наш боєць. Ми потім випадково перетнулися на полігоні. І він пізнав мене по одній єдиній фразі: “От ти пам’ятаєш, ось там зірвалась машина, і ти забрала другого пораненого, ти його тягла на ношах і сказала одну єдину фразу: «Ну, ти тепер молися. Господи, допоможи». Ось по цій фразі він мене пізнав», - пригадує Матушка.

Рятуючи бійців, жінці доводилося тягти пораненого більш як 10 кілометрів.

«12 км - це волокуші. Буває так, що і так стається, що немає групи евакуації або група евакуації залишається на підтримку позиції, і ти тягнеш, скільки можеш витягнути», - розповідає Наталя.

«Матушка» показує свій наплічник.

«Це називається рідний і надійний побратим, який не просто закриває спину. Тут знаходяться розчини, ампульні препарати, системи, внутрішньокісткові доступи».

Каже: від 2022-го змінився і характер війни, і методи надання домедичної допомоги.

«Ми раніше дуже неспецифічно ставилися до тампонади й всіх цих маніпуляцій. У нас було більше ампутацій, і повинна була бути дуже швидка евакуація. Зараз найбільше з тампонадою хлопець провів 22 доби. І він залишився з кінцівкою», - розповідає медикиня.

Та й бійці постійно навчаються тактмеду, їхні дії вже настільки професійні, що дивуються навіть лікарі.

«Хлопці добу тримали пораненого - і вони врятували його. Вийшов хірург і сказав: «Покажіть мені оту пігулку чарівну, якою ви його протримали з такою кількістю внутрішніх ушкоджень. Ви його врятували», - пригадує випадок Наталя.

Сидячи в бліндажі, Наталя мріє…

«Пройтися по своїй рідній Луганщині. Все-таки я дуже сподіваюся, що мій будинок залишиться цілим».

А після війни хотіла б розбудовувати місцеве самоврядування.

«І якщо саме на ці посади й в цій адміністрації прийдуть люди, які дійсно знають ціну цьому всьому, які здобували цю перемогу, які знають ціну кожного метра цієї землі, то в нашій країні дуже багато зміниться», - впевнена бойова медикиня 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ.