Родинам загиблих військовослужбовців 3 бригади оперативного призначення «Спартан», 5 Слобожанської бригади та 15 Слов’янського полку вручили державні нагороди.
Про це повідомляє відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України.
Йдеться про ордени Богдана Хмельницького III ступеня, «За військову мужність» III ступеня та медалі «За військову службу Україні».
Вручали нагороди та спілкувалися з рідними загиблих гвардійців представники командування Східного територіального управління та 3 бригади оперативного призначення.
«Сьогодні 500 день повномасштабного вторгнення російських окупаційних сил в Україну. Всі частини Східного оперативно-територіального об’єднання першими прийняли цей страшний удар. Наші бійці пройшли битви за Маріуполь, Попасну, Харків, Рубіжне, Лисичанськ, Кремінну. Ми платимо високу ціну за виживання нашого народу», — звернувся до близьких загиблих героїв заступник начальника управління по роботі з особовим складом полковник Сергій Ховайло.
«Загибель кожного нашого військовослужбовця ми сприймаємо як велику втрату. Ми змусимо ворога заплатити жорстоку ціну за все те горе, що приніс в Україну», — запевнив перший заступник начальника Східного територіального управління — начальник штабу Ігор Григорян.
Близькі воїнів, які віддали життя за Україну, поділилися спогадами про рідних. Говорити їм було важко — їх гнітив надто свіжий біль, який для багатьох з нас ніколи не вщухне.
«У дев’ятнадцятому році Дениса призвали на строкову службу. У нього все добре виходило по службі, у серпні 2021 року підписав контракт. Через рік почалися інтенсивні бойові дії. Завжди рвався на передову, не бажав списуватися після контузії та поранення. Одного разу під час зіткнення вивіз на своїй машині пораненого командира. Загинув у селі Терни. Вже після його звільнення, потрапили у засідку, і там він загинув. Завжди був позитивний, усім допомагав», — ділиться пані Наталія, матір загиблого гвардійця Дениса Рисованого.
«Батько пішов служити влітку. Завжди хотів допомагати хлопцям, бути з ними до кінця. Звільнював Харківщину. Все, що міг, робив для захисту своєї Батьківщини, і віддав за неї своє життя», — розповіла пані Ганна, донька загиблого гвардійця Віталія Дьяконова. Вона впевнена, що якби батько знав, що попереду його жде неминуча загибель, він все одно вчинив би так само, і бився б до кінця за свою країну у складі Сил Оборони.
