У місті-герої Харкові вулиця отримала ім’я загиблого гвардійця Антона Дербілова
У Харкові перейменували 367 топонімів, пов’язаних з країною-агресоркою, деякі вулиці отримали імена загиблих героїв нинішньої російсько-української війни.
Про це повідомляє 5 Слобожанська бригада НГУ.
Зокрема колишня вулиця Тургенівська, що розташована у Шевченківському районі Міста – Героя Харків від провулка Криничного в північно-західному та західному напрямках до вулиці Клочківської, відтепер носить ім’я нашого загиблого побратима, видатного харківського художника Антона Дербілова.
До повномасштабного вторгнення Антон був музикантом, художником і скульптором. Він грав у групі «Alcohol Ukulele» й пристрасно танцював фламенко. А ще він - відомий у світі скульптор-мініатюрист, роботи якого прикрашають кращі зібрання колекціонерів України та світу.
Свої роботи митець створював в граніті та мармурі, у дереві, відливав в металі та пластику. Антон Дербілов брав участь у багатьох закордонних виставках, а його роботи увійшли до музейних зібрань у багатьох країнах світу.
Автор створював так звану мініатюрну скульптуру, в якій втілював образи видатних історичних особистостей, військових, а також казкових героїв у стилі «фентезі».
Прихильники таланту Антона стверджують, що його творчості притаманна вірність природним формам, історична точність деталей в одязі. Зокрема, на замовлення організаторів київського проєкту “Легендаріон” Антон Дербілов разом зі своєю дружиною Катериною створили серію українських персонажів - Богдана Ступки в образі Тараса Бульби, Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Івана Мазепи, Марусі Чурай, Отамана Сірка, Мольфарки.
Мініатюрна скульптура Антона Дербілова багаторазово експонувалася на спеціалізованих виставках в Україні та зарубіжжі.
Але все зруйнувала росія …
На самому початку повномасштабного вторгнення російських загарбників – 26 лютого 2022 року - Антон пішов добровольцем на фронт у складі 5-ї Слобожанської бригади НГУ. Обрав собі позивний «Патрік». За словами побратимів, швидко навчився військової справи.
Визволяв Балаклію та Ізюм, брав участь в найтяжчих боях на Донеччині.
«Прикладом він був тут для усіх присутніх. Він прийшов на фронт як цивільна людина, а ми — як військові. Він дуже багато людяного у це вніс. Пообіцяв намалювати мій портрет, але ми тягнули, то була Балаклія, то далі йшли, так і не намалював», - пригадував побратим «Борода».
06 квітня 2023 року Антон Дербілов під час мінометного обстрілу отримав осколкове поранення у голову, яке на превеликий жаль, було несумісним із життям.
«Він вже не мав з нами виходити, так склалися обставини. Пішов на завдання — і ось миттєво обстріляли, на жаль, уламок влучив у голову», — пригадував під час прощання з Антоном обставини загибелі гвардійця його побратим «Борода».
Антон був люблячим чоловіком і виховав трьох талановитих доньок.
«Він лев, гордий лев, себе любив дуже сильно, але всі ми знаємо, що не було нічого, щоб він любив більше за нас і за свій дім, який він захищав і захистив», — говорить донька загиблого Софія.
Антона Дербілова поховали 12 квітня 2023 року у Харкові на Алеї Слави поруч з іншими бійцями, загиблими під час російсько-української війни.
«Він завжди йшов вперед, бійцем був найхоробрішим з нас усіх. Навіть у найскладніші моменти йому вдавалося своїми жартами й настроєм показати приклад. Антон для мене кумир, чудовий сім’янин. Я завжди на нього дивився з такою гордістю, навіть не знаю як сказати. Він завжди посміхався, завжди пожартує, підтримає, плече підставить», — розповідав харківським журналістам під час прощання з митцем побратим загиблого гвардійця Максим Матвієнко.
Посмертно Антона Дербілова за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №821 від 18.12.2023 року нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня”
«Коханий, ця затишна маленька вуличка тепер носить твоє імʼя. Чому саме вона? Мабуть, тому що вона перша, яка чомусь згадалась. Саме тут ми любили гуляти, коли під час ковіду всі залишались вдома. Саме такою її запам’ятали – зеленою, затишною, вимощеною бруківкою - тобі вона подобалась. Сподіваюся вона буде жити. А ще там знаходиться храм … поки що москальського патріархату, але колись давно саме там єднали наші серця, та хрестили наших дітей», - написала на своїй сторінці у соцмережах дружина Антона - Катерина.
А наймолодша донька нашого побратима – Софія зазначила:
«Для мене вулиця, названа на честь батька, це - як маленька подяка від міста за те, що у ньому колись жила така світла та видатна людина. Особисто мене зігріває той факт, що це місто, яке так любив татусь, вирішило увіковічити його ім’я».
Під час відкритих обговорювань на сайті Харківської міської ради тисячі містян підтримали пропозицію перейменування вулиці на честь відомого митця та бійця 5-ї Слобожанської бригади. За що харків’янам вдячна і родина «Патріка», і його друзі, і побратими.
«Місто має пам’ятати своїх героїв. Це імʼя конкретної людини, живої людини, живішої за будь-кого. Тато був згустком енергії, завжди прагнув побачити та опанувати щось нове. Він надихався минулим і прагнув кращого майбутнього, а його амбіції перевищували термін життя звичайної людини, - розповідає дочка Антона Дербілова – Ганна, - Він хотів дожити до 150 років, щоб подивитись на майбутнє, яким воно буде. І я завжди вірила в те, що в нього це вийде, попри всі закони логіки й умовності людської біології».
На думку дружини та доньок, Антон був не лише героєм війни - ця дефініція надто загальна - він був справжньою живою душею. Любив Харків, який обрав своїм домом, і не вагаючись встав на його захист. Місто має пам’ятати, якою надмірною ціною здобувається його спокій. І пам’ятати не тільки зараз, а завжди, щоб вже ніколи не повторювати старих помилок.
«Особисто для мене вулиця у тихому центрі Харкова, що названа на честь батька, це - спосіб відчути його присутність хоч трішки. Знати, що десь поруч він завжди є. Там, де ми його пам’ятаємо та кохаємо», - додає Ганна.
Фото з архіву родини Антона Дербілова