«У М113 3-4 сантиметри крові стояло», — командир взводу бригади НГУ «Спартан» Акула
Війна — час харизматичних лідерів, які породжує сама стихія добровольчого руху. Акула — один з них.
Про це повідомляє відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України.
Акула прекрасно усвідомлює це, бо не лише веде людей вперед, але й бореться за їхнє життя на передовій у складі бригади «Спартан».
Шеврон з малюнком морського хижака на руці, плавці на шоломі типу «фаст» та подарований донькою патч-оберіг із зображенням маленького Ґроґу. Це ті деталі, що потрапляють на очі з перших секунд розмови з Акулою. Нині — гвардієць Акула — командир взводу в бригаді «Спартан». Під час спілкування відчувається величезний практичний досвід, залізна логіка, холоднокровна виваженість, вміння приймати рішення та брати за них відповідальність. Ще не так давно гвардієць був санінструктором. Число проведених ним евакуацій — захмарна.
«До мобілізації у мене було десь, плюс-мінус, півтори тисячі евакуацій. На той час це був кейс-евак. Тобто на «броні» залетів, забрав поранених, втік. У цій бригаді в мене з тими, що в Бахмуті я застав, і тими, що зараз, понад три тисячі евакуйованих, це сто відсотків. По Бахмуту у мене поранених вивезено було більше півтори тисячі людей, — ділиться Акула. Йому довелося воювати на Куп’янському, Бахмутському та Запорізькому напрямках. При чому складність роботи та рівень небезпеки для евакуаційних команд з часом лише зростає. – Одна евакуація — це не завжди один поранений. Мій рекорд — це, коли ми вивезли 11 поранених бійців за раз. Тоді у М113 3-4 сантиметри крові стояло. А тобі, під час сутінків, особливо важко, бо потрібно зрозуміти, хто потребує допомоги зараз негайно, а з ким можна роботу відтермінувати. Тобі потрібно чітко розуміти, кого ти зараз забираєш негайно. Цей день важко забути. У нас тоді чергування було 72 години. Кількість евакуацій була просто дурна. За ці години ми вичерпали запас двох баків пального на швидкій допомозі. Тоді почалась активація росіян, вони почали масштабний штурм. Тоді були бійці ТРО, СБУ «Альфа», ССО, прикордонники. Люди «трьохсотились», зазвичай, на підході. Було важко зайти, щоб замінити тих, хто вже закріпився. Ми працювали спільно з 93-ю бригадою. Це був Бахмут».
Акула за освітою — вчитель історії. Після нападу росії та захоплення Луганська засвоїв спеціальності парамедика та санінструктора, почав навчати цивільних і військових. Провів просто астрономічну кількість тренінгів з тактичної медицини, а ще інженерної підготовки та стрільби. Постійно працював над собою, навчався за кордоном. Вміє максимально простими словами пояснити складні речі. Потім служив санінструктором у бригаді «Спартан», згодом брав активну участь у штурмових та оборонних діях. Воював і навчав людей. Зазнав поранення під Куп’янськом.
«Під час роботи у тактичній евакуації ти формуєшся як командир. Тобі потрібно врахувати безліч факторів для того, щоб і пораненого забрати, і уникнути додаткових травмувань з тих людей, які будуть виїжджати на цю евакуацію. Тобто в тактичній сфері евакуацію можна характеризувати як певний перелік зважених рішень, які будуть доцільні саме в цьому місці, саме в цей час. З бригадою »Спартан» познайомився, коли працював командиром групи екстреної медичної евакуації в Бахмуті [у складі добровольчого підрозділу]. Я займався саме евакуацією бійців 4-го БАТу. Вже тоді зробив для себе висновок, що якщо я і буду мобілізуватися або підписувати контракт, то це, скоріш за все, буде саме цей батальйон, бо тут слухають і чують. Врешті-решт саме тут я й опинився, – розповідає Акула. Він додає, що має певний спокій, щодо того, що люди, яких він навчив, у разі потреби врятують його життя. — Насправді, це питання статистики. Я прийшов в підрозділ, і почав займатися з людьми. Попри тяжкі штурми, на тяжку оборону, в моїй роті кількість 200-х вона просто стала мізерною. В цілому на формат роти втрати будь-якому випадку вони є. Але, або це втрати одна-дві людини, які вже просто отримали поранення несумісні з життям, а інші, там 300-ї, які навіть без ампутації вийшли, бо я роблю акцент на навчанні бійців конверсії. Я відчуваю відповідальність не тільки за людей, які в мене у взводі, а й в цілому за людей, які мене оточують».
Матеріал підготовлено у рамках проєкту #ГвардіяДжедаї. Його герої — найбільш досвідчені та харизматичні інструктори й командири. Вони готують гвардійців на різноманітних заняттях, тренінгах, зокрема й на Курсі базової загальновійськової підготовки підрозділів Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Є лідерами та наставниками. Працюють за принципом: «Знаю сам. Навчу тебе».
