Старший сержант Сідий до повномасштабного вторгнення працював водієм — розвозив хліб по торгових точках. Після 24 лютого 2022 року його життя кардинально змінилося.
Про цо розповідає 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
Того ранку він, як завжди, був за кермом.
«Я їхав на роботу, заїхав до Харкова близько четвертої ранку, стояв біля магазину — і почалися перші вибухи», — згадує Сідий.
Упродовж наступних місяців він продовжував свою справу. Поки місто здригалося від обстрілів, він доставляв хліб.
«Ми возили хліб на ринки та в магазини. Загроза життю була постійною. Бувало, роздаємо хліб — і починається обстріл. Лягали просто на землю, але нам щастило», — розповідає він.
У грудні 2022 року Сідий пішов до військкомату, а вже у січні 2023-го опинився в Серебрянському лісі. Його завдання — забезпечення піхоти. Це непомітна, але критично важлива робота, без якої фронт не протримається й доби.
«Саме там почався один із найважчих періодів служби. Я возив хлопцям боєприпаси, воду, їжу. Піхота без цього не воює», — каже гвардієць.
Не раз він потрапляв під ворожий вогонь.
«Одного разу ми поверталися з позицій під Кремінною і потрапили під удар КАБів. Іншим разом нас накрили «Гради». Був випадок, коли ми мінували поле вночі й втратили орієнтування. Нас помітили ворожі безпілотники типу «Mavic», і дві години по нас працювала 152-мм артилерія. Ми лежали в лісі, не піднімаючи голови, але завдання виконали — поле замінували», — згадує Сідий.
Він неодноразово був поруч зі смертю, втратив зятя і троюрідного брата, бачив, як після штурмів улітку 2023 року в стрій поверталося дедалі менше бійців. Попри постійні ризики, Сідий каже, що йому щастило обходитися без поранень.
Слобожанський «Скіф» розповідає про випадок, який став легендою в його підрозділі: «За 50 метрів від мене після прямого влучання палав танк, а мій старенький «ГАЗон» стояв поруч неушкоджений».
Сам гвардієць каже, що не хоче «гнівити Бога», адже за весь час не отримав навіть подряпини. Перед кожним виїздом читає «Отче наш» і думає про родину.
Сьогодні старший сержант Сідий служить у 5-й Слобожанській бригаді «Скіф». За його плечима — бої на Лиманському та Оріхівському напрямках, а також виконання завдань на Сумщині.
Для нього війна — це щоденна робота за кермом, де головне — вчасно доставити необхідне і зберегти життя побратимів. Його мотивація залишається незмінною — сім’я та держава. І поки він у дорозі, на позиціях знають — допомога дістанеться, попри обстріли.
