Щоденний виклик смерті. Історія бойового медика Роджера
Роджер – позивний добровольця, який вже рік виконує задачі санітарного інструктора на передовій, у складі батальйону спеціального призначення «Донбас» 15 Слов’янського полку Національної гвардії України.
Про це повідомляє відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України.
Гвардієць бере участь у бойових діях поблизу Кремінної, де постійно відбуваються артобстріли, перестрілки та зіткнення. Висока інтенсивність збройного протистояння призводить до того, що йому щодня доводиться евакуювати поранених.
«Евакуація з передової — найнебезпечніший та найважчий етап. Цей процес потребує від медика імпровізації, його часто неможливо запланувати заздалегідь. Буває дуже складно в емоційному плані, оскільки події розвиваються дуже швидко, – розповідає Роджер. – Дізнавшись про те, що є поранений, медик вирушає на місце події, шукає дорогу, як до нього потрапити, з’ясовує стан бійця. Це — дорогоцінний час, який потрібно звести до мінімуму, бо нерідко все вирішують лічені хвилини. Також часто успіх подальшої евакуації залежить від побратимів, які надають бійцю першу домедичну допомогу».
Робота в таких умовах, вимагає не тільки професійної підготовки, але й великої моральної стійкості та здатності приймати адекватні рішення у критичних ситуаціях: поранених може бути багато, і тому часто потрібно обирати, кому надавати допомогу у першу чергу.
«Дуже важливо зберігати спокій і розсудливо триматися у різних ситуаціях, – говорить Роджер. – Необхідно швидко приймати рішення і здійснювати дії, які дозволять зберегти життя пораненого. Але, з іншого боку, необхідно бути готовим до того, що не завжди вдасться врятувати кожного. Одного разу я здійснював евакуацію бійця з кульовим пораненням в голову. Доки ми їхали, були усі шанси, що людина буде жити – так, він був непритомний, але було дихання і тиск в нормі. На жаль, хлопець помер в лікарні через добу. Такі випадки переживаєш дуже болісно. Але, коли ти бачиш, що людина, яку ти врятував, повертається до свого підрозділу і продовжує воювати, то ти розумієш, що це все того варте!»
Та надання домедичної допомоги та евакуація з поля бою – це лише один з етапів. Бо на цьому боротьба за життя та здоров’я військовослужбовця не завершується.
«Далі пораненого чи травмованого бійця доставляють до найближчого стабілізаційного пункту або медичного закладу. Після цього він потрапляє до військового мобільного госпіталю, де пораненим надають кваліфіковану медичну допомогу задля усунення тяжких, загрозливих для життя наслідків та ускладнень поранень, підготовки поранених (уражених, хворих) до подальшої евакуації. Далі направляють до Військово-медичних клінічних центрів регіонів, військових госпіталів, спеціалізованих закладів охорони здоров’я», – коментує бойовий медик.
Військовослужбовці батальйону спеціального призначення “Донбас” 15-го Слов’янського полку Національної гвардії є питомою складовою Сил Оборони України. Це легендарне військове формування пройшло тяжкі випробування боями за Іловайськ та Дебальцеве, Широкине та Сєвєродонецьк, Куп’янськ та Кремінну. Його бійці професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель.
