Понад двадцять років у погонах, служба в міліції, поліції та Національній гвардії України – саме таким є професійний шлях військовослужбовця з позивним «Мартін».
Про це повідомляє 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
Сьогодні він обіймає посаду головного сержанта взводу патрульно-постової служби 5 Слобожанської бригади «Скіф».
Свій позивний, розповідає, обрав невипадково.
«Моє прізвище означає куницю, тому я взяв англійський аналог цього слова – «Мартін». Вийшло і співзвучно, і зі змістом», – розповідає військовослужбовець.
До Національної гвардії чоловік перейшов у 2019 році після тринадцяти років служби в поліції. Повномасштабне вторгнення він зустрів удома, у Харкові.
«О четвертій ранку надійшов дзвінок про загальний збір. Я швидко зібрав речі, попрощався з рідними й поїхав до частини. Тоді ще не знав, що побачу сім'ю лише через кілька місяців», – згадує Слобожанський «Скіф».
За час повномасштабної війни його підрозділ виконував завдання на Харківщині, зокрема охороняв важливі об'єкти критичної інфраструктури та ніс службу на блокпостах.
Найважчим випробуванням, зізнається «Мартін», є не фізичне навантаження, а тривала розлука з рідними.
«Найбільше хочеться частіше бути поруч із сім'єю. Саме цього під час війни бракує найбільше», – говорить гвардієць.
На його думку, реальність війни значно складніша, ніж може здаватися тим, хто бачить її лише через екрани.
«Війна – це щоденна важка праця, велика відповідальність і постійне психологічне навантаження. Сьогодні особливо відчувається потреба в людях, адже підрозділам необхідне поповнення», – Слобожанський «Скіф».
Під час служби на блокпостах особливу увагу приділяють дотриманню порядку та професійному ставленню до громадян.
«Щоранку під час інструктажу наголошую особовому складу: усе має відбуватися виключно в межах законодавства. До кожної людини потрібно ставитися спокійно, коректно й професійно. Це принцип, якого ми дотримуємося під час несення служби», – зазначає «Мартін».
Під час несення служби військовослужбовцям нерідко доводиться виявляти небезпечні предмети, які люди намагаються вивезти із зони бойових дій.
«Буває, що хтось перевозить патрони, штик-ніж чи інші небезпечні предмети, не усвідомлюючи можливих наслідків. У таких випадках ми діємо виключно за встановленими процедурами, адже головне – безпека людей», – пояснює він.
Попри напружений ритм служби, у підрозділі є власна традиція перед заступанням на чергування.
«Перед зміною ми разом п'ємо каву, спілкуємося, обговорюємо новини. Для мене, як для молодшого командира, це можливість зрозуміти, з яким настроєм хлопці заступають на службу, чи немає в них проблем, у вирішенні яких я можу допомогти», – розповідає військовослужбовець.
Після перемоги «Мартін» мріє про прості речі.
«Хочу дочекатися завершення війни, повернутися до мирного життя й більше часу проводити зі своєю родиною», – говорить військовослужбовець.
