До повномасштабного вторгнення Позитив працював токарем, жив у Золочеві на Харківщині, воював на Бахмутському напрямку, сьогодні він – командир відділення нашої 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ.
Про героя розповідає 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
До війська Позитив потрапив у лютому 2023 року. Після навчання його направили до 4-го батальйону.
«Те, що було на підготовці, — це одне. А коли ти вперше заходиш на позиції — це зовсім інше відчуття. Там швидко дорослішаєш», — згадує він.
Службу Позитив розпочав гранатометником. Перший напрямок — Циркуни.
«Ми стояли на опорних пунктах. Здавалося б, просто позиція, просто чергування. Але ти постійно напружений. Ти не можеш розслабитися ні на хвилину. Якщо ти не додивився, не почув, не зреагував — це може коштувати життя не тільки тобі, а й тим, хто поруч», — говорить він.
Згодом підрозділ перемістили до Серебрянського лісу — одного з найскладніших напрямків фронту на той час.
«До ворога — метрів 50 через дорогу. Ти знаєш, що вони там. Вони знають, що ти тут. І між вами — нічого. Ми були постійно «на очах». Я завжди казав: життя побратимів залежить від того, як ти чергуєш», — каже військовий.
Саме тут він уперше відчув, наскільки крихкою є наша безпека та саме життя.
«Ми відпочивали. І раптом — приліт. 82-мм міна влучила в дерево. Я навіть не одразу зрозумів, що сталося. Просто різкий звук, удар — і все навколо в осколках. Потім уже доходить: до мене не вистачило буквально метра. Тоді я вперше так чітко відчув: між життям і смертю іноді — один метр. Просто один метр», — згадує він.
Під час однієї з ротацій ситуація різко загострилася.
«Вони знали, що у нас перезмінка. Це завжди найуразливіший момент. І вони вирішили цим скористатися. Пішли в штурм. Причому кинули «зеків». Видно було, що їх просто женуть вперед. Ми якраз вводили нову зміну. І замість того, щоб відійти — прийняли бій. Ти розумієш: якщо зараз здаси позицію — далі буде тільки гірше. Штурм відбили. Одного противник взяли в полон. Він реально загубився. Стояв і не розумів, куди йти», — говорить Позитив.
Восени 2023 року підрозділ утримував позиції під Кліщіївкою на Бахмутському напрямку.
«Це зовсім інший рівень інтенсивності. Там постійно гучно. До позицій йшли пішки сім кілометрів. Здається, небагато, але коли над тобою постійно висять дрони — це дуже довга дорога. Ми ховалися в ямах, перебігали лісосмугами. Десь перечікували. Ти йдеш — і весь час відчуття, що за тобою спостерігають. Коли дісталися позиції, було лише кілька годин відносного затишшя. Ми зайшли, розмістилися. Я навіть встиг прилягти. І через дві години — пряме влучання в бліндаж. Прилетіло в лівий кут. Я був у правому. Нас засипало повністю. Я не пам’ятаю сам момент вибуху. Пам’ятаю вже, як приходжу до тями — і темно. Пил, земля, нічого не видно. Мене витягли — і я не одразу зрозумів, що поранений. І перше, що зробив — почав допомагати копати інших. Бліндаж був двоярусний, перекриття обвалилися. Все привалило колодами. Не всіх вдалося врятувати. Три «Мавіки» тоді висіли прямо над нами. Ми розуміли, що нас бачать», — згадує Позитив.
З пораненнями Позитив провів на позиції ще добу — до заходу нової групи.
Евакуація була складною — через руїни, підвали та відкриті ділянки під загрозою ударів.
Позитива доправили до Дружківки, згодом — на лікування до Полтави та Києва. Ускладнення вимагали тривалої реабілітації. Після відновлення він повернувся до служби. Близько року охороняв стратегічні об’єкти Харкова.
«Постійні навчання, тренування — це допомогло повернути форму», — каже Позитив.
Наприкінці 2024 року гвардієць перевівся до підрозділу охорони та забезпечення. Сьогодні Позитив знову виконує бойові завдання на Південно-Слобожанському напрямку.
«Зараз я тут. Роблю те, що маю робити. Ми всі хочемо одного — щоб це зазакінчилося. Але поки воно не закінчилося — треба тримати свої позиції», — говорить він.
