Цей цикл матеріалів – сповідь наших Героїв про те, чому та кого вони пішли захищати, одягнувши гвардійський однострій та взявши до рук зброю, про власні мрії, очікування та впевненість у майбутньому.

Про це розповідає 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.

1 липня 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ відзначатиме 33 річницю з Дня створення нашої військової частини. «Відзначатиме»… яке не притаманне війні слово. Втім, ми будемо саме святкувати та відзначатиме День своє

ї частини тим, що ще з більшою силою нищитимемо ворога, який прийшов на нашу землю! Ми будемо відзначати День частини розповідями про своїх побратимів, які щоденно ризикують і, нажаль, віддають своє життя за тих, кого люблять та цінують – свої родини, дітей, коханих, друзів.

І продовжує цей цикл дуже скромна, небагатослівна, порядна та сильна людина – Олександр Мохов, молодший сержант, інструктор з фізичної підготовки та спорту

«Я свідомо вдягнув форму ще до великої війни, служив у пенітенціарній службі у Запорізькій області. Після початку ворожого вторгнення у 22-му році ми там вдома почали готуватися, будувати блокпости. Фронт тоді рухався непередбачувано. Літом я пішов у військкомат та потрапив до НГУ, у 5 Слобожанську бригаду «Скіф».

Ми з побратимами були у Куп`янську під час нашого осіннього контрнаступу, на початку 2023-го взимку поїхали під Кремінну. У березні вже по темному йшли на допомогу нашій позиції, яку штурмували рашисти, я наступив на міну. Скоріше за все, то був так званий «пелюсток». З тих пір я став трохи міцнішим, бо права нога в мене тепер сталева.

Одужав і повернувся у свою рідну бригаду, до побратимів. Зараз я інструктор з фізичної культури та спорту та, коли можу, виступаю на змаганнях з адаптованих видів спорту. Тобто я продовжую захищати честь «Скіфів», але зараз у спортивних двобоях.

Я не вважаю себе героєм, нема про що довго розповідати. За чоловіка мають говорити його справи. В мене росте синочок і я буду робити все, щоб йому не довелося воювати після мене.»