«Чекаю на хлопців та дівчат, які повернуться з полону», - офіцер бригади «Азов» Марія
Вижити під ударами авіації та корабельної артилерії, бути сильною тоді, коли інші ламаються, прорватись в Україну крізь рашистські блокпости, працювати на формування штурмової бригади - офіцер бригади «Азов» Марія розповіла про те, як оборонці Маріуполя трималися під шаленим тиском орд російських окупантів.
Про це повідомляє відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України.
Марія виростала на Донеччині. З юності переживала біль рідної землі, більша частина якої опинилася під окупацією. Зі школи вона мріяла стати на захист Батьківщини, так само як і її старший брат. Вступила до лав 12-ї бригади оперативного призначення після випуску з Академії Нацгвардії у березні 2021 року. Тоді вона навіть не уявляла, якого масштабу випробування на неї чекали вже за одинадцять місяців. Звістку про початок повномасштабного вторгнення отримала пізно вночі 24-го лютого.
«Десь о другій ночі мені зателефонували й сказали: «У нас війна. Їдь до військової частини!» Ми тоді приїхали, і ще пару днів обороняли військову частину, - розповіла Марія. На той момент вона була заступником командира стрілецької роти з конвоювання, екстрадиції підсудних по роботі з особовим складом. Ситуація стрімко погіршувалася. Основні сили захисників Маріуполя почали концентруватися у металургійному комбінаті «Азовсталь». Він став важливим командним та логістичним центром, звідки постачалися боєприпаси, продукти бійцям, які вели вуличні бої, куди евакуювали поранених та загиблих. - Спочатку ще у нас були запаси, але потім вже почалися проблеми з водою. Однією літровою пляшечкою води на день мились. Ділилися харчами з цивільними людьми, які були також в іншому бункері».
Величезна промислова зона стала справжньою кісткою в горлі російських загарбників. Вони втрачали величезні людські та технічні ресурси, але поступово периметр навколо «Азовсталі» зменшувався. Окупанти рівняли місто із землею, разом з його мешканцями.
«Були постійні обстріли. Хлопці виїжджали на завдання, і також вели бої у місті. Моя задача була підтримувати морально-психологічний стан хлопців та дівчат, які знаходились на «Азовсталі». Деякі дуже важко переживали ці травматичні обставини. Найбільше травмувала втрата когось рідних, - ділиться Марія, яка сама переживала всі емоції, але трималася сама, та підтримувала інших. - Я пережила це на собі, коли мого брата було поранено, і спочатку по радіостанції передали що він загинув. Це був, напевно, найважчий момент з мого перебування там».
Вона зізнається, їй дуже пощастило, адже брат виявився живим, і вона отримала шанс його побачити, розірвати неймовірний жах невідомості.
«Тоді мій старшина взяв машину, і ми до тоді поїхали до мого брата у лікарню. Я зібрала його речі, і в останній момент також взяла свою ковдру. Так боляче було тоді дивитися, коли твоя рідна людина лежить вся у крові! А ти ніяк не можеш допомогти, крім як поговорити! У цей момент не можна показувати свої емоції: плакати чи впадати в істерику. Ні! Йому від цього не стане легше! - пояснює Марія. Її брата тоді вдалося евакуювати гелікоптером з оточеного міста. Ситуація ставала гіршою з кожним днем, ресурси вичерпувалися. Зник зв’язок. Командування частини прийняло рішення дозволити особовому складу частини, зокрема жінкам, самотужки евакуюватися з Маріуполя, визначивши точкою збору Запоріжжя. Необхідно було зберегти життя особового складу в умовах, коли була вже втрачена надія на проведення деблокади міста. Марія та її три подруги спочатку переховувалися у підвалах, намагалися вижити у неймовірно складних умовах, і врешті скористалися слушною нагодою, аби пішки почати вибиратися з оточення крізь чисельні блокпости російських окупантів: кадировців, вихідців з Бурятії, тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. - Це кровожерні вбивці. Вони прийшли захопити нашу країну і вбити наших людей. Відчуваю до них, скоріше, не ненависть, а огиду».
Випробування не зломили дух Марії, скоріше загартували її. Вона стільки пережила, проте так само віддана своєму обов’язку та бригаді «Азов»:
«Наші військовослужбовці мають унікальний бойовий досвід. Вони навчать вас воювати максимально ефективно. Ті, хто прийде до нас, буде брати участь у штурмових діях, звільняти українську землю до кордонів 1991 року», - впевнена Марія.
Гвардійці бригади «Азов» є питомою складовою Сил Оборони України, вони професійно нищать російських загарбників на південно-східних рубежах, мужньо б’ються за волю та суверенітет українських земель.
Ставай до лав бригади НГУ «Азов»!
Звільняй українську землю від окупантів разом з нами!
Для вступу телефонуй за єдиним номером рекрутингового центру «Азову»: +38 073 033 4308.
Або заповнюй анкету.
