Як «Дикі білки» допомагають тримати фронт Слобожанським «Скіфам»
Волонтерки Полтавщини, учасниці об’єднання «Дикі білки» виготовляють кілометри маскування для військових на всі пори року.
Жінки розповіли про що думають, годинами вплітаючи клаптики тканини у сітку та показали зворушливі подарунки, що їдуть на фронт разом з маскувальними сітками – передає відділення комунікації Східного Харківського ТУ НГУ.
«Виїхала з тимчасово окупованого Донецька з трьома дітьми одинадцять років тому, – розповідає пані Людмила. – Намагались побудувати нове життя в різних регіонах України, нарешті оселились тут — на Полтавщині.» Жінка вдруге вийшла заміж, народилась четверта дитина. Щоб захистити наших воїнів, прийшла плести маскувальні сітки: «А що я можу ще зробити? Я ж не можу піти та взяти автомат замість них. Єдине, що я можу прийти та допомогти хоча б з цими сітками. Хоч когось вона врятує».
Приєдналась до «Диких білок» і місцева продавчиня пані Любов. Досі не може згадувати без сліз тривогу за дитину на початку великої війни. Четвертий рік виготовляє маскування для військових, аби вберегти інших мам від такого розпачу.
«Пролунав дзвінок від дитини, вона в мене проживає в Харкові. «Мама нас бомблять!» Оце так, я пам’ятаю перший день, – пригадує волонтерка, – Хочеться перемоги, щоб більше не було таких дзвінків від дітей, від рідних, просинатись у своєму ліжку. В нас дуже було багато переселенців».
Ганна та Вероніка говорять, що іноді спина болить так, що доводиться лягати. Сидячи на низькому стільці зігнувшись, працюють по кілька годин. Жінки виготовляють основу під маскувальну сітку. Працюють у рукавичек — нейлонова нитка травмує пальці. Нитка — на вагу золота, зв’язують до купи найменші ниточки
«Ось у мене коробочка з дрібними шматками. Тут у мене різні шматочки. Шматки, які висять на тому стенді, у мене розбиті на трикутники, на рівнобедрені й не рівнобедрені, на квадрати й на прямокутники. Все, що обрізаємо, – все залишається тут, заощаджуємо кожну копійку», – кажуть дівчатка.
Для допомоги 5 Слобожанській бригаді «Скіф» НГУ жінок згуртував пан Юрій, військовий у відставці. Назвались «Дикими білками», бо тварини це активні та непосидючі. Зараз жінок дванадцять і тут панує військова дисципліна. Кожен шматочок тканини або швацьке приладдя — на своєму місці. Все — аби найшвидше відправляти маскування у бойові бригади, — зокрема у 5 Слобожанську, якій волонтери Полтавщини цілеспрямовано допомагають з самого початку війни.
«В нас сітки стандартні 3 на 4. На даний час у нас виготовлено за рік 420 сіток», – розповідає керівник Волонтерського об’єднання «Дикі білки» пан Юрій Крикун.
Нині «Дикі білки» окрім маскування для військової техніки та окопів, виготовляють для Слобожанський «Скіфів» й нашоломники. А до сіток додають дитячі листи та малюнки.
У приміщенні «Диких білок» на найпочеснішому місці — прапор одного з підрозділів 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ зі словами подяки гвардійців дівчатам. Волонтерки та їхній керівник впевнені — їхній захист береже гвардійців та наближає спільну Перемогу.
