Командир спецпризначенців Нацгвардії пояснив, чому важливо ставити рекорди
Командир окремого загону спеціального призначення Східного територіального управління Національної гвардії України полковник Олександр Півненко виконав вправу на прес 1756 разів без перепочинку протягом години.
При цьому він регулярно бере участь у марафонах, стрибає з парашутом, нарощує інтелектуальні м’язи у IT.
Олександр Півненко – син військового, і сам віддав армії вісімнадцять років свого життя. При цьому він сприймає військову службу як плацдарм постійного самовдосконалення: інтелектуального, вольового, фізичного. Переконує: якщо людина здолає інерцію мислення, то вона знайде ресурси для виконання задач, які раніше здавалися нездоланними. Приклади наводить зі свого життя.
«Коли я вступав до Криворізького ліцею з посиленою фізичною підготовкою, я не був надто сильним. Худий, погано підтягувався, не дуже добре бігав. Але викладачі та вихователі допомогли знайти себе – я почав бігати. Легка атлетика стала тим тригером, який з кволого підлітка зробив мене спортсменом. Перший свій рекорд я встановив у Харківському інституті танкових військ, коли вирішив побити багаторічний рекорд іншого курсанта 200 підйомів-переворотів. Я детально вивчив правильну техніку виконання вправи, і виступив під час травневої спартакіади в інституті. За 55 хвилин я здійснив 301 підйом-переворот. Це стало новим рекордом інституту та важливою інвестицією у мою репутацію, як військового, і, пізніше зіграло позитивну роль при вступі до київської «Омеги», – ділиться Олександр Півненко. Він запевняє, що завжди дуже критично ставиться до своїх можливостей, зокрема фізичних. Тому він постійно намагається посунути їх межу, перетворити свої слабкі місця – на сильні сторони.
«Наприкінці 2020 року я вирішив побити рекорд свого товариша. По суті, це такий прийом – знайти гідного опонента, і побити його досягнення. Я постійно змагаюсь зі своїм братом, який мене на два роки молодший, та другом-спецпризначенцем. Отже, я приділив трохи більше уваги м’язам кору на заняттях, і, врешті, зробив вправу на згинання-розгинання пресу 870 разів за 30 хвилин. Та наразі мені цього здалося мало. Тому я зробив 900 повторень за 30 хвилин. Проте не зупинився і виконав 1756 повторень за годину. Все це без відпочинку в постійному режимі. Але ми так само конкурували у кількості підтягувань, берпі тощо.»
Полковник Півненко служить в окремому загоні спеціального призначення Східного ТУ з 2018 року. З часом йому вдалося зібрати коло однодумців, яких теж захопило прагнення постійно долати себе. Каже, що створення конкурентного середовища допомагає зростати його колективу.
«На їхній стороні – молодість, тому є напрямки, де мені треба до них рости. Але коли йдеться про витривалість і роботу за прикладним комплексом, то перевага вже на моєму боці, врешті-решт, свою роль грає також досвід. Але все це – не просто хобі. Ми – військові, а не професійні спортсмени, нам важливо перемагати реального противника. Це дуже добре спрацьовує під час виконання бойових задач в районі проведення операції Об’єднаних сил. Фізичний аспект підтягує психологічний, дає більше шансів бути ефективнішим, виконати задачу та вижити», – пояснив спецпризначенець.
Перелік його захоплень вражає. Він багато років поспіль брав участь у змаганнях з легкої атлетики. Його дисципліна – смуга перешкод. Він постійно біжить напівмарафони та марафони (зі швидкістю 3-4 хвилини на кілометр). Має 24 стрибки з парашутом, причому вже «пересів» на так званий 190-й парашут – менший та швидший (адреналіну ж – навпаки - більше). Вправляється у міському альпінізмі (один з аспектів підготовки спецпризначенців з метою ефективного штурму будівель). Декілька років поспіль боровся за берет з відзнакою, і таки завоював право його носити.
Полковник Півненко розповів, що тренується два-три рази на тиждень. Проте кожного тренування намагається зробити від середнього результату до максимуму. А от харчується – раз на добу, лише вечеряє. Іноді дозволяє собі трохи розчинної кави на обід. На вихідні їсть двічі на добу. Каже, що такий графік склався сам собою, і він для нього комфортний. У продуктах себе не обмежує, але й на дієтах не сидить. Іноді підтримує організм вітамінними комплексами. При цьому йому не бракує енергії.
Для нього важливо чергувати фізичні та інтелектуальні зусилля. Він постійно шукає можливостей реалізувати набуті «скіли» на користь свого підрозділу. Це може бути створення різноманітних баз даних, віртуальних бібліотек, 3D-моделей. Адже якщо існує база знань, зручні платформи доступу до неї, то процес підготовки бійців стає більш ефективним. Олександр при цьому встиг завершити навчання у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського (оперативно-тактичний рівень).
Пан Олександр розповідає, що сьогодні існує дуже жорстка конкуренція між спецзагонами різних відомств: за ресурси, людей, бойові задачі. Хтось намагається брати верх кращою технікою та екіпіровкою, хтось фінансовим забезпеченням, хтось системою підготовки, хтось традиціями чи піаром – у кожного своя тактика та секрети. Особисте лідерство командира – теж є однією з важливих конкурентних переваг: «Людей потрібно заряджати, якщо їм буде нецікаво, то їх не втримаєш», – пояснює полковник Півненко. Він також додав, що на підготовку спецпризначенця, його адаптацію до прикладної конкретики даного підрозділу, з моменту переходу військовослужбовця до загону, витрачається мінімум три-чотири роки інтенсивних занять.
Фото Дмитра Образцова