Слов’янський гвардієць розповів, як він відчув жорстокість війни»
Гвардієць з позивним Пірожок воював у районі Святогірська, Богородичного, Лиману, Майорська, сьогодні він поділився пережитим.
Про це повідомляє відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ.
Бійцю 29 років, і він служить у 15 Слов'янського полку з 2020 року. З початку повномасштабного вторгнення він та його побратими опинилися у районі Святогірська. Перші, але дуже потужні артилерійські обстріли зустрів на позиціях поблизу Тетянівки. Більш інтенсивні, згадує він, були лише на Бахмутському напрямку.
«Займали позиції на горі, але були цілком вразливими для мінометних обстрілів з боку російських окупаційних сил. Вони спалили вщент дерев’яний храм на вершині гори. Це було жахливо. У той момент я відчув жорстокість війни», — згадує Пірожок .
Згодом воював на позиціях розташованих у лісах неподалік від села Богородичного. Гвардійці там влаштовували засідки окупантам.
Восени, під час Слобожанського контрнаступу, гвардієць брав участь у деокупації Зарічного. На першому етапі операції рухались на військовому транспорті, потім довелося спішитися. Коли вдалося зайти до населеного пункту, то захопили певну кількість дезорієнтованих та полишених напризволяще загарбників, які на той момент не знали, що росіяни вже втратили контроль над Лиманом.
«Командир однієї з груп загинув під час спроби підійти до одного з будинків, де російські військові ховалися. Їх шокував сам факт появи наших військ, і вони через це зазнали великих втрат», — розповідає військовий.
Після звільнення Зарічного, гвардійці закріпилися у Ямполівці та Тернах. Траплялося, що піхота ворога наближалася на відстань до 100 метрів, днями вони знаходилися під постійними обстрілами.
Згодом Пірожок воював під Майорську. Там він отримав контузію, коли евакуював свого товариша. Це сталося через «приліт» снаряду за 20 метрів до евакуаційного транспорту. Тоді гвардійська екіпіровка, зокрема шолом українського виробництва, захистив його голову від серйозних травм.
«Це був момент, коли я усвідомив, наскільки важлива надійна захисна екіпіровка», — коментує хлопець.
Гвардієць черпає свою мотивацію у коханні до дівчини, з якою він спілкується останні півтора року, мріє зустріти її офлайн, і головне — повернутися до нормального життя після завершення бойових дій.