Слов’янський гвардієць розповів про свого загиблого напарника-собаку
Від війни, яку розв’язала російська федерація, страждають не лише люди, гвардієць-кінолог Андрій розповів, як буквально у перший місяць повномасштабного вторгнення втратив свого відданого та добре навченого чотирилапого напарника.
Про це повідомляє відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України.
Андрій, родом з Луганської області. До стрілецького батальйону 15-го Слов’янського полку прийшов у 2019 році. Починав служити у Рубіжному, що нині в окупації. Зараз йому 34 роки. Він з дитинства обожнював працювати з собаками, любить спілкуватися з ними та навчати їх. Для нього службовий собака — це товариш, напарник. У Нацгвардії Андрію дуже пощастило: його вихованцем стало цуценя малінуа.
«Амуру було два місяці, коли ми почали з ним працювати. Ми разом навчалися, брали участь у змаганнях, виконували завдання з пошуку вибухових речовин. Він все схоплював на льоту. Був дуже талановитим. Перші тижні під час повномасштабного вторгнення були дуже складними. Я був у групі, яка патрулювала Рубіжне. Місто постійно накривали російські РСЗВ та артилерія. Одного разу, коли міномети росіян обстріляли наше військове містечко, то постраждав вольєр для службових собак. Мій товариш Амур тоді загинув від міни. Це була жахлива новина, я довго не міг отямитись від цього», — згадує Андрій. І додає. — Після цього інциденту всіх інших собак евакуювали з Рубіжного для їхньої безпеки».
Кліщі ворожих сил стискалися все міцніше. Гвардійці відчайдушно боронили кожну вулицю та будинок. Біль завданий смертю Амура посилювався через те, як на очах Андрія його рідне місто перетворювалося на груду каміння. Але недарма кінологів відбирають зокрема й за наявностей лідерських якостей. Він зміг трансформувати свої переживання в холодну ненависть до російських загарбників, і це не раз рятувало його під час бойових зіткнень.
«Ворог атакував з усіх напрямків. Використовував артилерію, міномети та танки. Ми намагалися якомога довше втриматись в обороні. Замкнули на собі величезні сили противника. Ми відступили, коли виконали свою місію до кінця, — згадує гвардієць. — Ці орки не шкодували нічого, вони знищували будівлі, дома, гаражі та все, де можна було сховатися».
Після Рубіжного був Сєвєродонецьк, форсування Сіверського Донця, бої за Озерне та Діброву, оборона Майорська. Андрій отримав сильну контузію, яка вимагала його реабілітації в Київській області. Наразі він знов повернувся до кінології, навчає нового собаку, також породи бельгійська вівчарка. Цуценя належить до тієї ж лінії, що й Амур, його бойовий товариш. Вони так само вчаться працювати з пошуку зброї, боєприпасів та вибухонебезпечних матеріалів.
Нацгвардійці 15-го Слов’янського полку є питомою складовою Сил Оборони України. Вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель. Зараз воюють у кремінських лісах.
