Сьогодні 150 першокурсників і 27 першокурсниць Національної академії Національної гвардії України давали присягу на вірність народу України.
День присяги – найурочистіший в житті кожного військового. Днів народження, різних річниць, національних і міських свят буде ще багато. А присяга дається тільки один раз. Більше такого дня не буде. Тому він має особливе значення для того, хто присягає. Тим більше, коли присяга означає, що цим самим хлопець вибрав свою професію, свій життєвий шлях. Хоча сьогодні в Нацгвардії нарівні з хлопцями служать і дівчата.
Вчорашні школярі і школярки вже тримають зброю, вже вміють ходити строєм – каже начальник академії генерал-лейтенант Сергій Соколовський. І це видно по тому, як вони стоять, як карбують крок на плацу. А навпроти – рідні, вони сьогодні приїхали привітати майбутніх офіцерів з головним вибором в їх житті.
«Сьогодні розпочинається ваше нове життя. Кожен із вас міг обрати будь-яку професію, але ви зробили крок вперед і обрали саме Національну гвардію України. Обрали в нелегкий для країни час. В Академії є все необхідне для того, щоб ви здобули справжні навички і вміння професійного офіцера і згодом поповнили підрозділи Нацгвардії. Гідно несіть свою службу та завжди пам'ятайте слова присяги, яку ви склали в присутності своїх батьків, товаришів, офіцерів. Хай щастить!» - напутює начальник академії.
Присягу вимовляв кожен курсант особисто, стоячи перед строєм і дивлячись в очі своїх товаришів. Після того як клятва на вірність дана – привітання від командирів. Хлопцям – міцне рукостискання, дівчатам - квіти. Сьогодні їх день, їхнє свято. Сьогодні вони поклялися захищати Україну і свій народ. Сьогодні це бачили і чули їх рідні, друзі, командири і товариші, з якими їм належить стати офіцерами і пройти через серйозні випробування.
А раз день урочистий – на плацу оркестр, гарматний салют і невеликий концерт. І нагадування про те, що шлях військового складний, важкий, небезпечний. Хвилина мовчання в пам'ять про полеглих гвардійців, які захищали свою Батьківщину від російських загарбників. Про це в академії добре пам'ятають - саме бійці Національної гвардії вперше дали по зубах агресору. Тому в кінці плацу стоїть стела пам'яті гвардійців, полеглих в боях з ворогами. Тому до неї несуть квіти і тому лунає триразовий залп. Щоб пам'ятали тих, хто захищав всіх нас чотири роки тому, завдяки кому сьогоднішні першокурсники отримали можливість вступати до академії. І щоб розуміли, що військова служба – це ще й шлях до слави.
А потім рідні підійшли до новоспеченим гвардійцям з поздоровленнями. Посмішки, сміх, чоловічі рукостискання і жіночі сльози... Батьки розуміють, що їхні діти сьогодні стали зовсім іншими. Друзі, подружки дивляться на форму, зброю і по-хорошому заздрять, бажають успішного навчання і хорошою служби. На плацу в буквальному сенсі розкинулося море емоцій.
Але емоції ненадовго – тільки привітали, впоралися про життя в академії, почали розповідати про те, як вдома, а тут вже батьків запрошують в центр культури. Їм розкажуть про навчання, про порядки. А курсанти тим часом займуться тим, чим і в найближчі чотири роки. Поки не отримають офіцерські звання і не підуть служити народу України. Але це вже буде інша історія.
