Ця війна росії проти нас показала нам наших героїв, цілком реальних людей, яких ми знали до війни, але не мали гадки, наскільки віддано вони захищатимуть нас.

Воїн з позивним Баракуда на війні з 2018 року. Він не є кадровим військовим, але вирішив, що має щось робити, коли сусідня держава напала на нас.

Завдяки йому у березні 2022 року російські орди не змогли безперещкодно пройти через Ізюм та отримати можливість наступати на Барвенково, Слов’янськ, Краматорськ.

Для цього Баракуда разом з чотирма друзями залишився у місті, коли всі наші війська вже змушені були звідти відійти.

Завданням групи було спостереження за пересуванням ворога, коригування вогню і, найголовніше, підрив мосту через річку, коли росіяни підуть далі, за Ізюм.

Баракуда розповідає, як їх постійно обстрілювали та бомбили. Як йому довелося прожити три доби у архіві міста. Каже, що читав там документи і зрештою навчився їх оформляти.

Він показує, де група ховалася, як по них стріляли російські танки.

Після підриву мосту група розділилася. Один зник безвісті, трьох вбили росіяни. Баракуда йшов по мінних полях, тому спочатку йому поталанило. Але врешті він потрапив під мінометний обстріл, отримав контузію, втратив свідомість, а до тями прийшов вже у російському полоні.

Він зміг звідти вибратись і зараз продовжує службу в своєму ж батальйоні.

Дочка зробила Баракуді браслет, на якому є бомба і зайчик. Бомба женеться за зайчиком, але не може його наздогнати. Це побажання дочки Баракуді. Щоб він живим повернувся додому.

Це тільки одна з багатьох історій цієї війни. Але вже після перемоги люди обговорюватимуть, сперечатимуться, вивчатимуть історію нашого супротиву росіянам. І коли виникне питання, хто ж став на заваді просуненню російської навали через Ізюм, відповідь можна буде знайти у цьому сюжеті.