19 та 20 квітня гвардійці згадують загиблих побратимів-«азовців» «Сатану» та «Подгона».
19 квітня виповнилося 5 років з дня загибелі бійця ОЗСП «Азов» військової частини 3057 Гіоргі Джанелідзе на псевдо «Сатана». Два роки тому – 20 квітня – азовців знову вразила трагічна новина - внаслідок осколкових поранень пішов з життя Євген Хоменко – «Подгон».
Георгі не зміг залишатися осторонь, коли війська держави-агресора – Росії, які завдали стільки болю його країні, вторглися в Україну. Він вирішив допомогти нашому народу в боротьбі за свободу та поділитись бойовим досвідом із нашими військовими.
В «Азові» «Сатана» був бійцем та інструктором. Він навчав українських добровольців своєї справи та сам розміновував небезпечні ворожі «подарунки», знаючи, що в нашій країні на той час не було достатньої кількості фахових саперів.
Фатальним стало для «Сатани» 19 квітня 2015 року. Тоді «Азов» брав участь у позиційних боях у Широкиному. Того дня Георгі Джанелідзе разом із побратимами виконував надважливе завдання в районі цього селища. «Сатана» йшов попереду всієї групи та розміновував житловий район. Ворожа диверсійно-розвідувальна група наштовхнулась на позиції нашого полку ‒ і розпочався бій. Грузинський воїн потрапив у засідку під кинджальним вогнем противника. Він встиг вбити одного з нападників, з переляку другий пустив чергу від стегна і поцілив героя. Георгі загинув відразу.
Сепаратисти захопили тіло загиблого воїна, відтягнули його впритул до свого блокпоста, а потім взагалі замінували. Повернути героя змогли лише після переговорів за участі ОБСЄ.
У нього залишилась мати, дружина, син та дві доньки.
Євген Хоменко народився в місті Вільногірськ Дніпропетровської області. Батьки змалку виховували хлопця у патріотичному дусі. Коли російський окупант зазіхнув на українську землю, подальший шлях Євгена був очевидним.
У листопаді 2016-го у 19-річному віці Євген став до лав «Азову». Йому завжди була до душі могутність «богів війни» – артилеристів.
Коли «Подгон» потрапив до гаубичного артилерійського дивізіону, то одразу ж з великим ентузіазмом взявся до справи та опанував професію навідника гармати. Більше того, з часом він проявив себе як один з кращих навідників у всьому підрозділі.
18 квітня 2018 року Євген зазнав важких осколкових поранень голови під час виконання бойового завдання. У стані коми 3-го ступеня його доправили до лікарні імені Мечникова у Дніпрі. Медики провели довготривалу операцію, щоб врятувати бійця, проте поранення виявилися занадто важкими. 20 квітня бійця не стало. Йому було 20 років.
Всі, хто знав Євгена, говорять про надзвичайний оптимізм, доброзичливість та життєрадісність, які він випромінював. Мав чудове почуття гумору, зберігав позитив, навіть, у складних умовах та завжди підтримував своєю усмішкою і жартами побратимів.
Вічна пам’ять героям, які загинули під час виконання бойових завдань захищаючи Україну!
