Погляд з Харкова. Мінус «Самопоміч»
У Харкові партія «Самопоміч» стрімко кудись зникає. Її майже непомітно у житті міста, хоча саме зараз є великий попит на громадську і політичну активність.
Найпомітніші члени партії Ігор Черняк і Дмитро Булах минулого року вийшли з партії. Так закінчилася співпраця «Самопомічі» з активістами Харківського антикорупційного центру. З урахуванням того, що останні як були, так і залишилися найпослідовнішими та найстійкішими захисниками прав харків’ян від зазіхань влади, це «розлучення» наводить на сумні думки щодо сучасних інтересів «Самопомічі».
Ще одна колись дуже яскрава активістка «Самопомічі» Тетяна Бідняк поринула у внутрішньопартійні справи і її вже майже непомітно ані як суспільного діяча, ані як депутата облради. Як вказано у її звіті, за минулий рік вона провела лише одну зустріч з виборцями, на якій були присутні аж… 24 особи. Хіба що волонтерська праця відбирає в неї весь вільний час. Але для цього зовсім не треба бути ані партійним діячем, ані депутатом.
Саме про це в інтерв’ю «Вголосу» каже політтехнолог Тарас Загородній.
«Вони займалися не політикою, а імітацією політики. Узагалі «Самопоміч» влізла до Парламенту випадково, не маючи навіть адекватної програми. Садовий вигадав казку про місто Лева, як місто мрії. Переконав українців у тому, що, діставшись до влади, дозволить кожному громадянину жити в такому власному «місті мрії». Ця вигадка спрацювала. А потім Садовий почав глобально помилятися. Не переїхав зі Львова до Києва. Не займався пошуком своїх виборців. Не зумів впоратись зі сміттєвим скандалом. Почав займатися політичним мудацтвом. Спочатку заявив, що у мери більше не піде, потім злився із президентських виборів на Гриценка, після того сказав, що до Парламенту піде окремо… Якісь політичні зигзаги та ніякої логіки. У результаті – політичне самогубство», – зазначив експерт.
За словами Загороднього, Андрій Садовий зайшов у глухий кут, пропагуючи ідею неолібералізму.
«Ця його стратегія – це неоколоніальна модель, викачування трудових, енергетичних і сировинних ресурсів з країни під виглядом якихось міждержавних угод. Це просто вбивча модель, яка не дає державі ніякого майбутнього. Зараз в Україні стає актуальною модель національного протекціонізму та егоїзму. Відтак Садовий стає жертвою власних ідей. У нього була можливість зробити дуже багато, він зумів проскочити у Парламент, але все профукав», – каже політтехнолог.
І це також находить підтвердження, зокрема у Харкові. Тут основний електорат «Самопомічі» - айтішники, які працюють здебільшого на європейські, азіатські та американські компанії. Тобто саме викачування трудових ресурсів, хіба що працівники не виїжджають за кордон. Але працюють не на Україну.
«Він (Садовий – ред.) міг би досягти результатів, якби прийняв пропозицію Порошенка входити в Уряд, стати прем’єром, тощо. А так вони довго не могли всередині партії розібратися, хто вони? Християнські демократи чи ліберали? Ну ненормально, коли одна половина партії ходить на гей-паради, а інша займається християнським консерватизмом. З ними вкупі й атеїсти, і ліберали, які взагалі не розуміють, що там у Садового із церквою. Не політика, а просто гра», – додав Тарас Загородній.
А коли так – то між президентськими та парламентськими перегонами нас чекає черговий переділ політичної мапи країни. І скоріше за все там стане на одну, колись потужну, партію менше.