Збиратися великим колективом у Харкові зараз дуже ризиковано, але містяни все ж таки вирішили відзначити свято, тільки цього року під землею.

З міркувань безпеки місцем для святкування харків’яни обрали довгий підземний перехід на станції метро. Звичайно там всі бажаючі просто не помістилися. Тому традиційна вишиванкова хода була не такою багатолюдної, як у минулі довоєнні роки. Але вона все ж таки була. І ті, хто прийшов мали змогу поспілкуватися, порадіти святковій зустрічі, похизуватися своєю вишиванкою.

Люди вишикувалися живим ланцюгом вздовж стіни переході, тримаючи в руках довжелезний рушник, на якому знавці побачили візерунки трбох українських регіонів.

Потім люди таки пройшли ходою, співаючи «Червону калину». А далі ведуча цього свята відома волонтерка Ярина Чаговець надала кожному учаснику разом із мікрофоном можливість сказати, що він відчуває, про що думає на цьому святі.

Нормальні очікувані відповіді зворушили товариство, деяких просто до сліз. Люди розповідали, як вони люблять свою Україну, бажали перемоги нашим захисникам і смерті російським окупантам.

Мабуть найнеочікуванішою була участь у вишиванковій ході українця з Канади. Але це тільки про те, що він святкував разом із харків’янами. Його слова не відрізнялися від того, що говорили інші.

Присутність поліції була навіть зайвою, оскільки впродовж святкування ніяких ексцесів не трапилося.