Антон, відомий серед волонтерів під псевдонімом Монтана, самотужки відновлює свій будинок, що постраждав від обстрілу росіянами, причому під'їзд став набагато кращим і затишнішим, ніж до війни, містить безліч цікавих дизайнерських рішень.
Завдяки старанням і майстерності Антона на його поверсі прямо біля ліфтів з'явився відкидний столик і високі табурети. Тепер можна поговорити з гостем і випити кави прямо там, якщо людину незручно запросити додому.
Для більшої зручності там присутні кілька крісел-пуфів, на яких діти мешканців люблять разом робити уроки і просто спілкуватися.
Щоб не надто захопитися, над ліфтами є годинник.
Тамбур між сходовою кліткою і дверима квартир взагалі став практично житловим приміщенням. Там з'явилися спортивні снаряди, полиці з книжками, дзеркала, столик і стільці.
Оздоблення дерев'яних книжкових полиць незвичайне - всі торці закриті склом. Це Антону допомогли друзі, які роблять дзеркала. А сама задумка була його.
Весь поверх, на якому живе Антон, зроблений в італійському стилі, який дуже подобається самому автору.
Решту поверхів Антон має намір зробити в стилях інших країн Європи - британському, французькому, німецькому, іспанському,...
За задумом Антона, по закінченню робіт будинок буде інтернаціональним - у сенсі стилів. На згадку про те, як нам допомагали в боротьбі з російськими загарбниками народи Європи. І як символ нашого прагнення влитися в Європейський Союз.
Решта мешканців будинку ставляться до роботи Антона по-різному. Хтось допомагає в роботі, хтось зупиняється, щоб подякувати. Утім, є й незадоволені - не всім подобається запах фарби під час робіт. Але оскільки оплачувати всю цю красу не потрібно, все робиться за особисті кошти Антона, то невдоволення швидко вивітрюється разом із запахом фарби.
