До Харкова приїхав натовп мандрівників зі Львову та космосу, щоб вимагати знищення заводу, який працює на відбудову Харкова та створення фортифікаційних укріплень.
У Харкові, де досить нервово сприймають знищення насаджень після протистоянь у Центральному парку в 2010 році, у саді Шевченко та Саржиному яру, які намагалися частково забудувати, соцмережами шириться нова інформація – про вирубку ліса на Основі. Обурення легко досягнуто, увага ЗМІ прикута.
Насправді мова йде про невеличку ділянку, яка є не офіційним місцем відпочинком, а частиною промислового кар’єру, на якому вже 90 років працює місцевий силікатний завод. Це край міста. Про це «місце відпочинку» не знає більшість харків’ян. Місцеві, яких тут небагато, ходили смажити шашлики та часто залишали купи сміття.
Завод не захоплює територію та не вирубає ліс – йдеться про розробку нової ділянки, яка надана офіційно, з урахуванням всіх виплат у бюджет, обов’язкового благоустрою та висадження нових дерев далі. Всі офіційні документи на це підприємство готово надати.
Анжеліка Удалова, директорка ТОВ «Завод харківські матеріали» пояснює:
У нас є інформація з метою рейдерського захоплення нашого кар'єра, розпускають інформацію, підбиваючи місцевих жителів. Інформація про те, що ми збираємося вирубати весь ліс, інформація про те, що в людей посиплються будинки... Я запрошувала представників громади, не далі як учора, неодноразово, прийти до нас на завод або в будь-яке позначене місце, площу тієї ділянки, яку ми збираємося розробляти. Розповіла все як є, тому що це надумані страхи, підживлені чиїмись грошима. Вони розбурхують суспільство, зараз у цей час, коли в нас війна. Коли ми маємо консолідуватися, нас зіштовхують, блокують роботу підприємства.
Під час пікету діалогу також не відбувлося. Організатори пікету намагаються створити яскраву картинку агресивних підприємців.
Але як з’ясувалося під час заходу, частина пікетувальників взагалі не є місцевими мешканцями. Вони навіть не харків’яни, яким болить за екологію рідного міста. Вони абсолютно нічого не знають, ані про діяльність підприємства, ані про плани благоустрою.
Директорка ТОВ «Завод харківські матеріали» наразі не розуміє, як вирішити цей конфлікт.
«Я не знаю як взагалі вирішити цей конфлікт, на мій погляд, війна та все це відбувається, це є наслідком того, що люди так відносяться до природи.» - каже вона.
Самі пікетувальники на питання про причину їхньої присутності на пікеті та про причину конфлікту надавали різні відповіді. Але загалом вони були дуже красномовні:
- Я приїхав зі Львова, я просто побачив відео про акцію й приїхав. Я зі Львова.
- Я зараз подорожую Україною та заїхав у Харків з нагоди цієї акції.»
- Я не в этом районе проживаю. В большей степени проживаю в космосе, и очень редко спускаюсь на землю, чтобы посмотреть, какой тут безлад творится. И как человечность просто уходит с этой земли.
Щодо екології навкруги заводу, то вона покращена руками його працівників - пояснює Анжеліка Удалова:
«Ось ці водні простори, пляжі. Вони тут є тільки тому, що ми намивали пісок. Це шкодить екології?! Це на користь людям теж. І якщо тут буде прибрано кілька дерев, хащі, приберуть смітники, то тут територію після розробки ми впорядкуємо, «Ліси України» висадять дерева, ми заплатили 7 мільйонів за це, ми тут нічого не крадемо. А зрізані дерева, вони самі підуть самі знаєте куди, не буду на камеру говорити.»
Це і є головний момент. Завод не може працювати без піску та розчистки частини кар’єру.
Тим не менш є ще декілька важливих моментів.
- Блокування роботи заводу, це мінус податки у бюджет Харкова, в той час, як підприємства у місті закриваються, переїжджають та просто попадають під ракетні удари. Податки - це робота комунальників, транспорту, підготовка до опалювального заводу.
- Блокування роботи заводу, це безробіття для тисячі працівників, які працюють на заводу, утримують свої родини, знову ж такі сплачують податки та мають можливості донатити на армію. До речі. значна частина це місцеві мешканці з Основи, не зі Львова або космосу.
- Блокування роботи заводу, це відсутність деревини, бетонних блоків для будівництва фортифікації навколо міста, та силікатної цегли на відновлення будинків, лікарень, шкіл. Зокрема на Північній Салтівці, центрі, на Холодній горі, Рогані, П`ятихатках. Так саме можна пікетувати вирубки у лісництвах, які надають деревину на захист кордонів, будівельників, які риють окопи через поля та ліси, військових, які мінують луги. Питання, чому рашисти зайшли у Вовчанськ не встане, а у Харкові окупантів можна буде зустрічати з рушниками, як ті мріють.
Директорка заводу пояснює:
Наш завод имеет статус критично важливого для забудови міста, цей статус просто так не надається. Перед тим як цей статус отримати, ми пройшли всі перевірки, багато ступенів контролю. Ми є виробництвом будматеріалів, зокрема важких, з яких формується фортифікація, це ключовий момент. Плюс ті податки, які ми платимо до бюджету міста. Ставити палиці в колеса заводу - це працювати не на Україну, це працювати проти неї. І люди які домагаються, у мене до них дуже багато запитань. А взагалі яка кінцева мета цього перформансу?»
Попри статус критично важливого підприємства, керівництво заводу запросило пікетувальників до діалогу, з такою ж пропозицією звернулися до учасників акції представники місцевого самоврядування. Чи відбудеться він, залежить від пікетувальників.
Наразі львівські та космічні мандрівники не побажали зустрітися з Анжелікою, щоб хоча б з’ясувати, проти чого саме вони протестують.