За що Ситник так любить прокурора САП Перова?
Тема чвар і конфліктів між двома «новонародженими» антикорупційними органами, Національним антикорупційним бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратурою, стала у журналістів однієї з найулюбленіших.
Постійний обмін звинуваченнями та образливими словами між двома відомствами дарує акулам пера масу приводів для гострих конспірологічних матеріалів. А недавня лиха «акваріумна» атака директора НАБУ Артема Ситника на власного процесуального керівника, главу САП Назара Холодницька з вимогами відставки останнього неабияк підлила масла у вогонь протистояння.
Але, як показує практика, Ситник не всіх в САП розглядає як своїх ворогів. Є у нього в вотчині Холодницького і свого роду «улюбленці».
«Чужий серед своїх»
Досить проаналізувати повідомлення із залів судів. Практично у всіх гучних справах, які НАБУ веде проти віп-персонажів, які вийшли з «найвищої милості» (Насіров, Онищенко, Мартиненко), присутній прокурор САП Андрій Перов. Подібні справи у Артема Ситника на особливому рахунку, їх курирує Банкова, за ними стежить САМ. Тому явно не випадково директор НАБУ довіряє представляти їх в суді одного певного прокурору.
Прокурор Перов в судах активний, нахрапистий і послідовно проводить просту і вигідну для НАБУ тактику: вимагає для підозрюваних запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, а щоб гарантувати їм «небо в клітинку», вимагає також сплатити астрономічні, непідйомні суми застав. Будь-слідчий підтвердить: колоти «в'язня» за гратами куди як зручніше, ніж підозрюваного, який перебуває на свободі.
Як пожартував з приводу Андрія Перова сайт «Обозреватель», «нові органи – старі кадри». Дійсно, незважаючи на відносну молодість, він плоть від плоті і кров від крові старої «недоброї» прокуратури, причому прокуратури Луганської області, особливо «свавільного» регіону. До речі, в Луганській обласній прокуратурі працювала і його мати.
Можливо, звідти і специфічні звички молодого правоохоронця, придбані в «схоплених» судах Луганщини, де прокурор міг відчувати себе «господарем життя».
«Ручний прокурор НАБУ»?
Популярність в ЗМІ він придбав завдяки участі в справі Миколи Мартиненка. За своїм звичаєм Перов вимагав арешту екс-нардепа або застави в 300 мільйонів. Потім, кажучи про можливу операцію з підозрюваним, фактично запропонував 12 років позбавлення волі. Тобто зробив те, що може тільки суд, та й то, після детального вивчення всіх матеріалів справи і визначення ступеня провини.
Але судове засідання щодо запобіжного заходу здивувало також і іншим. Андрій Перов, дізнавшись, що суд не стане укладати Мартиненко під варту, не дослухавши рішення, стрімко вискочив із залу засідання, грюкнувши дверима. Адвокати за це вхопилися, розцінили як демонстрацію особистої неприязні і неповаги до суду, назвали його «ручним прокурором НАБУ». За це Перов отримав догану від кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Одного з членів комісії Шемчука НАБУ пов'язувало з Мартиненком, проте рішення комісія прийняла не просто колегіально, а й одноголосно. Перов примудрився налаштувати всю КДКП проти себе тим, що за допомогою НАБУ напередодні намагався збирати компромат на її членів, а на засіданні комісії майже відкрито їм погрожував.
Про «неприборкане» характері луганчанина, проявляє незвичайну завзяття в справах, особливо цінних для Ситника, свідчить ще один епізод, аж ніяк з протягом не пов'язана: журналісти зафіксували, як прокурор Перов в суді у справі Насирова за допомогою нецензурної лексики описував Олександра Рувіна, директора КНДІСЕ (Київський науково-дослідний інститут судових експертиз).
Незважаючи на відомий принцип «другого щастя», Андрій Перов особливих успіхів в справі здійснення мрій НАБУ не досяг. Візьмемо, наприклад, згадану справу Насирова. З матеріалу видання «Наші гроші» відомо, що прокурор САП Андрій Перов стверджував, що саме глава фіскалів незаконно надавав ряду підприємств розстрочку зі сплати рентних платежів. А директор департаменту погашення боргу ДФС Володимир Новіков, виконуючи вказівки найголовнішого шефа, розсилав в місцеві податкові інспекції так званий «алгоритм» з фірмами, яким необхідно надати розстрочку. Здавалося б, все просто – є зрозуміла схема злочину, і, напевно, є докази її існування. Але підлеглий Насирова Новіков заявив, що всі рішення по розстрочкам платежів приймалися на підставі подань місцевих податкових інспекцій. І далі весь ланцюжок «Насиров-Новиков-місцеві ДПІ» треба чітко доводити. Заяви, мовляв, так воно і є «за даними слідства» тут замало буде...
Стверджувати, що в самому серці податкової зібралися виключно співробітники кришталевої чистоти ніяк неможливо. Або що їх не можна притягати до відповідальності. Потрібно! Але доводити вину кожного конкретного хабарника необхідно так, щоб ні у кого не виникало жодних сумнівів. Плюс заздалегідь прораховувати ймовірні ходи супротивної сторони, плюс враховувати можливі зміни ситуації. Наприклад, будь-який тямущий слідчий вам скаже, що показання свідків – це добре, але їх треба підкріплювати більш істотними доказами. Свідки можуть змінити свої показання, відмовитися від них зовсім. І тоді в хід йдуть речові докази, документи – все те, що вже ніяк не зміниться, будучи долученим до справи. Є ще маса тонкощів, які необхідно враховувати. І робити роботу треба так, щоб комар носа не підточив.
І ще один момент. Сума застави, озвучена прокурором Пєровим – 2 мільярди гривень. При цьому сам прокурор заявив: «Сім'я, м'яко кажучи, не бідує... Розмір тільки офіційних даних, викладених в декларації, при перекладі за курсом становить близько 55 млн. грн». 55 мільйонів, «не бідує» і 2 мільярди – це вже дуже різні речі. При всьому неповазі автора до Насирова та його ковдрочки. І якщо говорити про те, що левову частку доходів головний податківець приховав – це теж треба наочно показувати. З виписками по рахунках, документами на палаци, яхти, автомобілі та інше подібне. Заодно це і зіграло б на руку слідству. А просто слова прокурора про те, що можна вимагати два мільярди, виглядають художнім перебільшенням. Він все ж особа офіційна і офіційні ж заяви мав би робити, спираючись на реальні факти, а не на власні бажання.
Взагалі обов'язково взяття під варту або астрономічні суми застави – це, як було сказано, фірмовий стиль Андрія Перова. Для екс-голови наглядової ради Одеського припортового заводу він вимагав застави в 150 мільйонів гривень. Але суд задовольнив тільки клопотання про відсторонення підозрюваного від посади і виписав Сергію Переломі домашній арешт. І, що найцікавіше, керівник САП Назар Холодницький визнав таке рішення правильним – так його слова передала прес-служба НАБУ. А як же 150 мільйонів?
У резонансній справі Онищенко теж не обійшлося без казусів. Запит на екстрадицію Онищенко був відправлений до Іспанії. Але як називається цей папір, ніхто толком зрозуміти не зміг. Чи то запит, то чи клопотання. На думку Перова, КПК не пред'являє вимог до форми, в якій прокуратура відправляє запит на екстрадицію. Але в тому, що сторона, яка отримує буде уважно вивчати документ, надаючи значення формі, сумніватися не доводиться. На авось тут проскочити не вийде. І документ з незрозумілим статусом лише сповільнив процес проведення міжнародних юридичних процедур.
Зліт, падіння – і знову зліт
Так що робота в САП поки у Перова пішла не найліпшим чином. А чим же раніше був славетний прокурор Андрій Перов на рідній Луганщині? «Вісті» називають Перова співробітником прокуратури Луганської області. Він у 2013 році розповідав редакції про справи, якими йому доводилося займатися: «П'яний слюсар прийшов на подвір'я до потерпілого, викликав його на вулицю і почав бійку, потім дістав ніж і вбив знайомого». Це до питання про складання міжнародних юридичних документів: є різниця з протоколом про п'яну побутової різанині?
Сайт міста Луганська вказує його посаду – начальник відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя. І наводить його слова про те, що крім наглядової діяльності на вказаному напрямку, відділ здійснює безпосереднє процесуальне керівництво в кримінальних виробництвах, які розслідуються слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Луганській області. Це вже 10 грудня 2015 року.
Дорости до начальника відділу обласної прокуратури Луганської області – зовсім непогана кар'єра для будь-якого регіону. Відділів у будь-який прокуратурі будь області не настільки багато, щоб поставити на них начальниками всіх бажаючих. Перед молодим прокурором Пєровим 1989 р.н. відкривалися світлі кар'єрні перспективи, підкріплені маминими корпоративними зв'язками. Але хотілося більшого, а для того, щоб стати прокурором потрібен стаж слідчої роботи. Начальник відділу терміново перекваліфікувався в слідчі.
18 грудня того ж 2015 року портал Чернігова повідомив, що на місце керівника Чернігівської місцевої прокуратури серед інших претендував і... слідчий Новопсковського району Луганської області Андрій Перов. Треба розуміти, той самий луганський прокурор Андрій Перов, який ще зовсім недавно був начальником відділу в прокуратурі області. І раптом таке зниження. Рядовий слідчий в самому глухому районі області. Чи можлива така річ? Це як якщо б полковника в єфрейтори розжалували.
Навіть уявити складно, ніж він так начальство роздратував. П'яне ДТП не береться до уваги – про них мало не щотижня повідомляють в ЗМІ і нічого, люди залишаються при посадах. Аморалка? Провалив дюжину справ? Теж навряд чи. Одне зрозуміло: прокурор Петров накоїв щось зовсім і феєрично видатне – якщо після зниження до слідчого району вирішив виїхати з дому назовсім. Джерело автора, добре знайомий зі звичаями в органах прокуратури Луганщини, з упевненістю припустив: молодий прокурор «запацючил бакшиш». Чи не поділився зі старшими товаришами...
Але, мабуть, справа в іншому – начальник відділу в грудні 2015 року став слідчим, щоб отримати стаж слідчої роботи і на абсолютно законних підстави претендувати на посаду прокурора. Стаж вийшов просто небувалий – 10 числа він ще начальник відділу, а через вісім днів уже встиг попрацювати слідчим, звільнитися і переїхати до Чернігова. Давайте уявимо, скільки справ можна розкрити за ці кілька днів грудня 2015 року. У грудні він дає інтерв'ю як начальник відділу прокуратури області та в тому ж грудні вже претендує на посаду прокурора в Чернігові. А між цими подіями встиг виконати воістину гігантську слідчу роботу і набратися неоціненного слідчого досвіду.
Конкурс на керівника прокурора Чернігова Андрій Перов провалив. Не страшно. Він незабаром вже подав документи на прокурора САП – і пройшов. Хоча експерти відзначали вкрай низький рівень кандидатів. Перов виявився просто «кращим з гірших». «Андрій Перов з Луганщини був змушений відповідати на запитання про те, чому на даний момент, згідно з реєстром, він не веде жодної справи. Тут, як ми пам'ятаємо, відповідь проста – тому, що за вся його кар'єра слідчого була тільки на папері і вклалася в лічені дні. Був ще одне слизьке питання – про зв'язки з окупованою територією. За його запевненням, формально він не веде справ через проведеного «експерименту», а з «районами ЛНР» він ніякого зв'язку не має». Це все про те, як він проходив конкурс. Повний відеозапис інтерв'ю з Пєровим можна і понині подивитися на YouTube.
Забув про тата
Стоп! Це він з «районами ЛНР» з цим не має?! Чи так це?
У першому десятилітті нинішнього століття в Луганській прокуратурі працювала якась Надія Олександрівна Перова, 1947 року народження, яка проживала по вулиці Леніна, 6 в селищі Новоайдар.
Там же проживав якийсь Віктор Федорович Перов 1966 року народження, якась Наталія Вікторівна Перова 1968 року народження і якийсь Андрій Вікторович Перов 1988 року народження.
Згодом Андрій і Наталя Перова переселилися в інший будинок по тій же вулиці того ж селища. Наталія Вікторівна і донині працює в прокуратурі Луганської області. Періодично в місцевих ЗМІ можна почитати її коментарі з приводу кримінальних справ, а також відшукати судові рішення, в яких вона згадується саме як прокурор.
Одним словом, в двохтисячних в Новоайдарі проживала прокурорська родина з міцними професійними традиціями.
У цьому десятилітті сім'я роз'їхалася. Андрій Вікторович переселився кудись по сусідству, потім одружився, а вже в останні роки поїхав шукати нову роботу в іншому місті. Віктор Федорович Перов проживає вже в окупованому місті Алчевську по вул. Запорізькій.
Андріїв Вікторовичей Перових в Україні є кілька. Наприклад, один служить в МВС ДНР. Ще один – працівник прокуратури з Новоайдару.
Якщо документи на конкурс у САП подавав саме останній, то, кажучи про зв'язки з районами ЛНР, варто було б згадати про батька, який там проживає. Все-таки відомості про себе – це ще й тест на чесність, на лояльність до керівництва і всьому своєму відомству в цілому. Якщо щось недоговорив, приховав – значить, і потім буде обманювати керівництво, підставляти колег. А стане вигідно – і всю установу, в якій благополучно трудився і ріс по службі.
Але і забувати не варто про «правоохоронця» з МВС ДНР. Він теж напевно хотів би підвищення в чинах і зарплати.
Про «справу Денисюків»
З більш недавнього. 21 березня НАБУ оголосило підозру судді господарського суду Харківської області Тетяни Денисюк, доньці відомого Станіслава Денисюка – начальника харківського УБОЗ, начальника харківської обласної податкової, одного з топ-менеджерів також відомого Курченко. За версією слідства, вона своїми неправомірними рішеннями завдала збитків державі в розмірі понад 200 тис. гривень. І тими ж рішеннями хотіла віддати заарештований газ фірмі Олександра Онищенка, якого НАБУ також підозрює в скоєнні злочинів.
Раніше про суддю Денисюк писав «Харківський антикорупційний центр». Ще раніше був заарештований сам Станіслав Денисюк разом з рядом інших колишніх податківців, про що багато розповідалося в ЗМІ. До речі, там йшлося про витівки, подібних до тих, які потім НАБУ ставиться в провину Насирова. І в справі Насирова мова йде якраз про преференції для окремих підприємств з подачі регіональних податківців. Ось же і можливість поцікавитися у заарештованих керівників обласних ДПІ уточнити – чи дійсно їм давали вказівки від головного фіскала, або вони самі могли «вирішувати питання».
Справа проти судді Денисюк могло б стати знаковою для Харкова. Тим більше, що вона вже дуже явно перегукується і з справою Онищенко, і зі справою Станіслава Денисюка, і зі справою Насирова. У Харкові знайдеться чимало людей, які проявили б до цієї справи найжвавіший інтерес з наданням цікавої інформації. Тут багато хто добре пам'ятає стиль і методи роботи Денисюка-старшого, і його оточення. На міцні епітети в оповіданнях про свої пригоди люди не скупляться.
Але і зі справою судді Денисюк трапився прокол. Його теж представляв в суді прокурор Перов. Далі все як завжди – для початку суд не підтримав запобіжний захід, запропонований прокурором. Підстави, наведені Перовим, здалися непереконливими. І тепер все прихильники судді і Денисюка-старшого мають розкішну можливість говорити про переслідування доньки за неугодного батька. Вони так і роблять. Пішла хвиля звинувачень САП і НАБУ в переслідуваннях дочки через неприязного ставлення до її батька. Слідом пішла хвиля звинувачень в упередженості взагалі – мовляв, Денисюк безгрішний майже як ангел. А ось якби САП попрацювала трохи краще...
«... одним з головних викликів для роботи НАБУ залішається відсутність судових віроків. Тож для подальшої успішної реализации антікорупційної реформи критично важлівім є создания вищого антікорупційного суду з урахуванням рекомендацій Венеціанської комісії та міжнародніх партнерів. Переконані, він зможе поставити «крапку» у розслідуваннях НАБУ и САП стосовно топ-корупціонерів» - повідомляє прес-служба НАБУ. Ось і вони про те ж. Про «невдачі» прокурора Перова в судах, де він представляє справи.
«Але поразки від перемоги ти сам не повинен відрізняти...»
І тут виникає питання: а чи випадкові ці невдачі? Прокурор Перов керує розслідуванням, представляє в судах справи, просить призначити арешт або непідйомну заставу, а практично всі суди йому відмовляють. Потім НАБУ бідкається, що немає позитивних рішень. Цю дивовижну сталість можна спробувати пояснити глобальною суддівською змовою. Або – неякісною роботою слідства і прокуратури. Точніше, все того ж прокурора Перова. Але оскільки він йде в суд не як приватна особа, а як представник САП, то його невдачі обертаються поразкою всієї САП. Звідки і з'являється привід для претензій до всієї антикорупційної прокуратурі, особливо до її першої особи.
НАБУ веде слідство, а в суді всі звинувачення розпадаються як картковий будиночок. Значить, це «недоробка прокурора! І прокуратури! І керівника САП!» Не вірите, запитайте великого друга Ситника, керівника його групи підтримки під назвою «Центр протидії корупції» Віталія Шабуніна. Він мало не кожен день ганить Холодницького, не добираючи виразів.
Тертя між НАБУ і САП почалися давно, і прокурор Перов при цьому, постаючи в судах енергійним «лаятелем» і «хлопателем дверима», за фактом регулярно грав в негатив власному відомству САП і на стороні НАБУ. Причому за ключовими резонансними справами. Наскільки усвідомлено він це робив – нехай розбираються його колеги і начальники. Але маса таких збігів змушує сумніватися в випадковості того, що відбувається.
І тут трапилася ще одна «невдача». Або удача – для кого як: в акваріумі головного антикорупційного прокурора виявилли підслуховуючий пристрій. НАБУ тут же від нього відхрестилося – чур, воно саме там виросло. Але в результаті записи розмов виявилися саме в НАБУ, керівник якого став розповідати про корумпованість антикорупційного прокурора. Як продемонстрували журналісти одного з сайтів, НАБУ ставило «прослушку», отримавши від суду санкцію саме по вищезазначеній справі Денисюків. Холодницький ставлення до нього мав досить непряме – на відміну від так званого «департаменту Кононенко-Грановського» ГПУ, військової прокуратури та того ж Андрія Перова.
У комплекті з «невдачами» в судах це могло б потягнути і на відсторонення Холодницька з посади (але – все обмежилося доганою від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів). А якщо станеться таке – і бійка з САП для НАБУ закінчилася б повною перемогою незалежно від результату. Далі залишалося б тільки посадити в крісло, що звільнилося підконтрольну людину і вертіти нею на власний розсуд. Кого? А хоч би й Перова – з його низкою «невдач», особливо, якщо вони не такі вже й випадкові, він був би повністю підконтрольний НАБУ. І вже тоді б можна було вести справи... ну ду-у-уже привільно. До речі: а чи випадково Перов не підписав звернення 33 прокурорів САП до КДКП на захист Холодницька? Чи справді справа у відпустці?
Але атака на САП зірвалася. Тобто, НАБУ і далі доведеться спілкуватися з Холодницьким. І тепер одне з головних питань – чи будуть і далі невдачі переслідувати прокурора Перова з колегами в судах? І чи збереже він цю ніжну любов Артема Ситника?