999 квадрильйонів грн. хотів відсудити українець у РФ за збитки від війни
Чому не все так однозначно з судами з відшкодування збитків з РФ?
1 482 судових рішень було винесено проти Росії з початку повномасштабного вторгнення, за даними пошуковика по судовому реєстру «Бабуся». Як звичайні громадяни, так й бізнес щороку збільшують кількість своїх позовів, але задовольнити їх не так легко. Найбільша сума присудженого відшкодування звичайній людині склала 328 млн грн, а бізнесу — 180 млрд грн.
Щонайменше 1 482 судові рішення щодо відшкодування збитків з РФ зафіксовано в судовому реєстрі. Від початку повномасштабного, українці рік до року частіше звертаються до суду, аби отримати компенсацію за матеріальні та моральні збитки через війну.
Лише 52 подібні рішення по відшкодуваннях було винесено у 2022 році. А вже торік рішень побільшало до 812. Від початку поточного року суди встигли винести 213 рішень. Нагадаємо, що Опендатабот постійно слідкує за темою судового стягнення з РФ та реєстру збитків.
239 рішень повністю задовольнити позов та 39 відмовити було винесено торік за позовами громадян.
Бізнес, переважно, виграє такі позови: 224 справи задовольнили, відмовили лише у 3 випадках.
Цьогоріч суди встигли задовольнити 53 та відмовити у 6 позовах українців. Натомість для бізнесу задовольнили 68 позовів та не відмовили в жодному.
328 млн грн – сума найбільшого присудженого відшкодування для українця з Харкова. Ще по 170 млн грн змогли відсудити громадяни з Запоріжжя.
Серед бізнесу найбільше вдалося відсудити агрокомпанії «Магнат» – 180 млрд грн у першій справі та 67 млрд грн — у другій. Наслідує Алчевський коксохімічний завод з відшкодуванням у 12 млрд грн.
Загалом сума усіх відшкодувань для людей та бізнесу склала 913 млрд грн з 2022 року. Проте навіть це значно менше, ніж прагнув отримати чоловік з Хмельниччини – 999 квадрильйонів грн. Навіть найбільший відхилений позов від бізнесу значно скромніший – 61,9 млн грн.
«Судові рішення, які ухвалюють українські суди у справах про відшкодування збитків, завданих збройною агресією Росії, створюють низку викликів — передусім, це проблема їхнього виконання. Росія навряд чи визнає та виконає такі рішення добровільно. Інші держави, найімовірніше, відмовлятимуть у їх примусовому виконанні, посилаючись на юрисдикційні імунітети. А в Україні відсутня достатня кількість російського майна, яке могло б бути використане для реального виконання таких рішень.
Статистика, що наводиться, чітко ілюструє зростання цієї проблеми. Ідеться не лише про кількісний приріст, а й про негативну якісну динаміку: все більше рішень ухвалюється, але виконання їх у реальності є малоймовірним. Це становить ризик не лише для індивідуальних очікувань позивачів, але й для довіри суспільства до судової системи в цілому.
Представлені дані вказують на нагальну потребу держави знайти шляхи врегулювання цього питання: як через законодавчі зміни, так і через взаємодію між судовою та виконавчою владою», — коментує Іван Городиський, адвокат, директор Центру Дністрянського.
Саме тому бізнеси, коли отримують рішення про задоволення свого позову, йдуть до міжнародних судів. Наприклад, «Нафтогазу» вдалося отримати у Паризькому суді дозвіл на примусове виконання рішення щодо відшкодування збитків, завданих незаконним використанням активів компанії у Криму у $5 млрд. Цей процес тягнеться з 2016 року.