Чому арештовують лише частину відмитих активів?
Рекордні 1344 кримінальні правопорушення про відмивання майна зафіксовано у 2025 році за даними Генеральної прокуратури України. У понад 5 разів зросла кількість таких справ за останні 6 років. Наразі кожна друга справа доходить до суду. Встановлена вартість легалізованого торік майна сягнула 12,35 млрд грн, однак під арешт потрапило лише 590 млн грн.
1344 кримінальні правопорушення за легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 209 ККУ), зареєстрували торік. Це у 3,4 раза більше, ніж до початку повномасштабної війни та у понад 5 разів більше, ніж у 2019 році.
Водночас дедалі більше таких справ доходять до суду. Якщо у 2020–2021 роках судову перспективу мало лише кожне четверте кримінальне правопорушення, то зараз — майже кожне друге. У 2024 році до суду було направлено 49% проваджень, а у 2025 році — 45%.
Для доведення саме легалізації майна мало встановити не лише факт можливого первинного злочину — слідство має довести походження активів від конкретного злочину, простежити рух коштів, а також підтвердити, що відповідні операції були спрямовані саме на приховування або маскування їхнього незаконного походження. Саме з цим на практиці виникає найбільше труднощів, зазначають юристи. Саме тому дуже часто після гучного початку розслідування та заяв про відмивання коштів справа або взагалі нічим не завершується, або ж обвинувачення за ст. 209 КК України зникає в процесі розслідування, пояснює радник юридичної фірми Asters Орест Стасюк.
Загалом 3,3 тисячі кримінальних проваджень за відмивання коштів опрацювали торік. Понад половина справ були розпочаті ще в попередні роки. За результатами розслідувань до суду передали 595 обвинувальних актів, а підозри отримали 832 людини.
Загальна сума відмитого майна становила 12,35 млрд грн, а під арешт потрапило 590 млн грн.
«Така різниця між сумами, які фігурують у провадженнях, і реально арештованими активами є цілком закономірною. Для арешту майна слідству потрібно обґрунтувати зв”язок конкретного активу з імовірним злочином. На початкових етапах розслідування зробити це часто складно або неможливо, тому суми арештів можуть суттєво відставати від сум, які фігурують у матеріалах справ. У подібних справах значно важливіше дивитися на кількість обвинувальних вироків, які набрали законної сили, та на обсяг активів, щодо яких суд дійсно встановив злочинне походження коштів і конфіскував, а не лише на суми, які були заявлені слідством на початку розслідування», — зауважує Орест Стасюк.
Найбільше проваджень відкрила Національна поліція України: 61% усіх справ. Ще 16% розслідувало Бюро економічної безпеки, 11% — Державне бюро розслідувань, 7% — Національне антикорупційне бюро України. Частка Служби безпеки України та Держфінмоніторингу склала по 3%.
Втім, якщо оцінювати не кількість справ, а масштаби виявлених схем, лідерами є саме Бюро економічної безпеки та НАБУ. У справах, які розслідувало БЕБ, встановлено факти легалізації майна на суму 5,42 млрд грн, а у справах НАБУ — на 4,56 млрд грн. Разом ці два органи виявили понад 10 млрд грн легалізованих активів, або 81% від загальної встановленої суми.
Про масштабність таких розслідувань свідчать і середні суми в одній справі. Якщо у провадженнях БЕБ на один обвинувальний акт припадає в середньому 63,8 млн грн легалізованого майна, то у справах НАБУ цей показник сягає 240,1 млн грн.
603 правопорушення за легалізацію майна зафіксували за перші 5 місяців цьогоріч. Це на 10% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Водночас у 38% таких проваджень було повідомлено про підозру, а до суду дійшло 25% справ.
Контекст
Варто зазначити, що стрімке зростання кількості справ про відмивання коштів пов”язане не лише з активністю правоохоронців, а й через зміни до законодавства, які набули чинності у 2020 році. Якщо раніше для розслідування відмивання коштів потрібно було спочатку довести основний злочин, з якого походили гроші чи майно, та отримати рішення суду, то тепер стаття про відмивання коштів дедалі частіше фігурує як додаткова кваліфікація у справах про корупцію, економічні та інші тяжкі злочини. Тому зростання статистики значною мірою відображає зміну підходів до розслідування, а не лише збільшення кількості самих злочинів.