Кандидатів в держчиновники належить перевіряти, чи немає у них зв'язків з агресором, кримінального минулого або чи не причетні вони до корупційних схем, тим більше в прокуратуру, тим більше в генеральну, однак на справі ці перевірки практично не працюють - це добре видно на прикладі новоспеченого начальника управління матеріально-технічного забезпечення та організації закупівель офісу Генерального прокурора України.
До 2016 року Олексій Іщенко працював в Харкові, в ПАТ «Укртелеком» - так зазначено в його декларації. У 2016 році він раптом кинув сім'ю і роботу, переїхав до Києва і став активно подавати декларації в якості кандидата на посади в різних держустановах.
У 2017 році він претендував на посаду спеціаліста з питань реформ в новій державній службі України. У 2018 - вже хотів стати начальником адміністративно-господарського відділу міністерства закордонних справ. 2019 рік видався «врожайним», якщо так можна сказати, на декларації Олексія Іщенка. Він по черзі претендував на посаді начальника управління системи органів юстиції адміністративно-господарського департаменту Мін'юсту, головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції держслужби надр та геології, директора департаменту господарського забезпечення ДП «Національні інформаційні системи», керівника апарату Київського облдержадміністрації та директора департаменту економрозвитку, торгівлі та залучення інвестицій спочатку в Харківській, а потім в Полтавській ОДА. На останню посаду його і взяли.
Здавалося б, людина домоглася свого - вступила на держслужбу, де і буде робити успішну кар'єру. Питання тут виникає тільки одно - навіщо кидати будинок, сім'ю та роботу, їхати до Києва, шукати зйомне житло, якщо декларації можна цілком успішно подавати і з Харкова?
Харківське ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Фармаком» займається виробництвом і торгівлею фармпрепаратами, засобами гігієни, перев'язувальними матеріалами та іншим подібним. Судити про її успіхи складно, але якщо компанія існує з 1995 року, очевидно, її діяльність має економічний сенс. Але не тільки - з середини 2016 року вона стала із завидною регулярністю фігурувати в кримінальних справах. В основному мова йшла про несплату податків і відмивання грошей. По одному кримінального провадження в рік - вже можна говорити про своєрідну традицію.
Наприклад, в 2018 році керівник компанії був притягнутий до відповідальності за ухилення від сплати податків. Але після того, як компенсував бюджету майже 700 тисяч гривень, був звільнений судом від кримінальної відповідальності за клопотанням прокурора.
В останній справі мова йде про відмивання грошей через підприємства, що мають ознаки фіктивності. ТОВ «Фармаком» продавало фіктивні товари і послуги ряду інших підприємств, тим самим легалізувавши доходи, отримані злочинним шляхом і допомагаючи ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
Так, варто додати, що в ТОВ «Виробничо-торгова фірма« Фармаком »працює дружина Олексія Іщенка. Втім, в червні цього року вона стала колишньою.
Так збіглоя - на роботі у дружини почалися кримінальні справи, а чоловік в цей самий час перебрався до Києва і став активно шукати посаду на держслужбі. Тут варто зауважити - на початку 2020 року він таки влаштувався в Полтавську ОДА на посаду директора департаменту економрозвитку, торгівлі та залучення інвестицій. І в цьому ж році у фірми «Фармаком» припинилися всі справи - не лише кримінальні, а й, адміністративні, цивільні, господарські. Останніх, до речі, було багато - фірма немаленька. Але знову збіг. Чоловік отримав посаду в облдержадміністрації сусіднього регіону, а у дружини на роботі разом все заспокоїлося.
Поки Олексій Іщенко шукав кращої долі в Києві, йому треба було десь і за щось жити. У деклараціях він вказав, що отримував допомогу в центрі зайнятості і продавав рухоме майно. Останнє, судячи з усього - автомобілі Chery Tiggo і Volkswagen Polo. Було три машини - залишилася одна, KIA Sorento. А житло він знайшов у Олесі Отраднової, яка надала йому квартиру в користування. Безоплатно.
Кар'єра директора департаменту Полтавської ОДА перервалася у самому-самому початку. 12 грудня 2019 року Іщенко ще тільки подав декларацію кандидата на посаду, а вже 27 квітня полтавське видання «Коло» повідомило, що недавно приступив до виконання обов'язків директор департаменту енономразвітія, торгівлі та залучення інвестицій залишає місто і перебирається до Києва. В Офіс генпрокурора України.
В даний час Олексій Іщенко очолює управління матеріально-технічного забезпечення та організації закупівель ОГПУ. І тут сталося ще один збіг. Туди ж в ОГПУ влаштувалася на роботу Олеся Отраднова, в квартирі якої живе Олексій Іщенко.
На відміну від Іщенко, вся її кар'єра була пов'язана з правом - Вища рада правосуддя, доцент кафедри цивільного права КДУ, робота за сумісництвом в «Ліга-Закон». А тепер і Отраднова, й Іщенко працюють разом, в генпрокуратурі. І посади обох пов'язані з матеріальними цінностями. Навіть рівні посад приблизно схожі.
Здавалося б, потрапити на роботу в головну прокуратуру країни не вже й просто. По крайней мере, претендентів туди вистачає, є з кого вибирати. Відповідно, і перевірки на профпридатність і кришталеву чистоту повинні бути найсуворішими. Можливо, так воно і було з Отраднової. Але не з Іщенко.
Знайти будь-які дані про Олексія Іщенка до 2004 року неможливо. Навіть якщо точно знати його по батькові, дату народження або будь-які інші дані. В результаті пошуків складається враження, що такої людину і не існувало зовсім, що він раптом матеріалізувався з повітря. Насправді ж раніше у нього було інше прізвище, в 2004-му він «вийшов за дружину» - оформив шлюб з жінкою, взявши її прізвище. Оскільки така метаморфоза зустрічається досить рідко, цьому повинна бути вагома причина.
15 лютого 2002 року співробітники харківського УБОЗ затримали Володимира Русина та Олександра Колесніченка, виявивши у них 7 метрів детонуючого шнура, детонатори, пристрої для підриву і прилад, що містить радіоактивний матеріал - тритій. Затримані дали свідчення, що все це «добро» їм дав Олексій Сукайло. Останній тоді був начальником партії експедиції управління Укргазпромгеофізика НАК «Нафтогаз України». Було порушено кримінальну справу за ст. 262, ч. 2 КК України (Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем). Затриманим «світило» від трьох до семи років в'язниці.
В результаті справа пішла до суду по ст. 267 ч. 1, м'якшою (порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами). І суд в повній відповідності з написаним в кримінальному кодексі засудив Олексія Сукайло до штрафу в 540 гривень.
Після 2004 року Олексій Сукайло, здавалося б, зник. Але замість нього з'явився Олексій Іщенко. Виявилося, що всі дані цих двох чоловіків повністю збігаються з даними співробітника Офісу Генерального прокурора України Олексія Іщенка. За винятком прізвища, зрозуміло - яке він змінив, на прізвище дружини.
І до розмови про спецперевірки кандидатів на держслужбу. Гаразд, тоді, в 2002-му слідство не особливо докопуватися, що ж таке хотіли підірвати Русин, Колесніченко і Сукайло. Але тепер таке питання мало б з'явитися відразу, як тільки претендент подав декларацію. Тим більше, що в генпрокуратуру. Звичайно, та судимість напевно давно знята і Іщенко-Сукайло як би чистий перед законом. Але в такому разі чи можна побачити ще кілька сотень раніше судимих прокурорів? І скільки з них раніше бавилися подібної екзотикою - вибуховими пристроями в комплекті з джерелами радіації?
