Кримінальний інтернаціонал. Як захоплювали агрофірму в Валках

Захоплення приватного сільськогосподарського підприємства в Валківському районі швидко став відомий всій країні. Звичайна справа в наші дні - заявився натовп бандитів, які оголосили підприємство своїм.

Це не твій урожай, і не наш, це його врожай - приблизно так. Тільки плюс до врожаю сільгосптехніка, будови, обладнання, рахунки і гроші. Загалом, все як завжди з таких ситуаціях. Але, крім цього, звичайного, було і дещо ще.

22 липня, коли ще тривав підрахунок голосів виборців, в село Велика Губщина нагрянули з півсотні бандитів, які почали пояснювати власнику приватного сільгосппідприємства «Маяк» Станіславу Губського, що це вже не його підприємство. Приїжджі вели себе агресивно, тому Станіслав викликав поліцію. А селяни допомогли відстояти підприємство, протриматися до приїзду правоохоронців.

Поліцейських приїхало багато, з ними був спецназ. На місце приїхало керівництво обласного управління поліції. Всіх загарбників вдалося затримати.

Нех... шастати!

До честі поліції, треба сказати, що спрацювали вони просто відмінно. Про те, що в Великій Губщині їде банда на захоплення підприємства, вони заздалегідь повідомили Станіславу Губського. Тому у нього був час підготуватися і зібрати односельчан. Люди вирішили захищати рідне підприємство, тим більше що поліція була вже в дорозі. Їм би тільки трохи протриматися. Протрималися.

Приїхавши, бандити не пішли відразу ж до власника «Маяка». Деякий час вони проводили розвідку - шастали по дворах жителів села і виглядали, де стоїть сільгосптехніка. Вони вважали, що частина техніки повинна бути у дворах людей, які на ній працюють і ввечері приїжджають прямо додому, залишаючи техніку у дворі. І вранці зручно - не треба заходити в гараж, сів і поїхав на поле.

А бандити мали намір забрати все. Тому і шастали по дворах, виглядаючи, де стоять трактори, комбайни, автомобілі.

Звичайно, потім, в суді, де їм обирали запобіжний захід, вони розповідали, мовляв, поняття не мали ні про яке рейдерство. Нібито наймалися на якусь там охорону. Але що саме вони «охороняли» в чужих дворах пояснювати не стали.

Коли в село приїхали поліцейські і затримали бандитів, у тих виявилися немаленькі запаси їжі та одягу. Днів, напевно, на п'ять - розповідають селяни. Значить стільки часу бандити мали намір тримати оборону, щоб не віддати підприємство. І тут неможливо не завдатися питанням - а що таке мало статися після наміченого ними терміну? Новий власник домовився б з владою, щоб не втручалися? Або просто вивезли б все більш-менш цінне і забралися б з села?

Російський слід

За день до нальоту в єдиному держреєстрі юросіб та фізосіб-підприємців директором і засновником ПСП «Маяк» був записаний якийсь Костянтин Рапота.

Зауважимо, в реєстрі вказано, що керівником він став 1 липня, а отримав права підпису документів підприємства - з 16 липня. Це легко перевірити за допомогою сервісу YouControl, який надає своїм користувачам дані з півсотні українських реєстрів і дає аналітику в додачу. Але сім'я власника і керівника підприємства Станіслава Губського побачила це тільки 21 липня. А вони перевіряли дані щодня, у них були причини побоюватися захоплення. Тобто, реєстратор вносив зміни до реєстру заднім числом.

Хто ж такий Костянтин Рапота, який проживав в сусідньому селі Михайлове? І звідки у нього 294 тисячі гривень на внесок до статутного фонду захоплюваного підприємства? Як бізнесмен він мало кому відомий. За допомогою все того ж сервісу YouControl можна дізнатися, що в 2010 році він побув кілька місяців директором ПП «Зевс+». Але керівництво будівельною фірмою йому не вдалося. Також колись він значився фізособою-підприємцем, вид діяльності - таксі. Теж не пішло. Зате справжній успіх до нього прийшов на ниві криміналу.

У 2007 році Костянтин Рапота був засуджений на три з половиною роки умовно за ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство із застосуванням холодної або вогнепальної зброї. Костянтину Рапота закортіло нанести людині, що насмілилася не сподобатися йому, тяжкі тілесні ушкодження.

У 2010 році Костянтин Рапота та Ірина Перелигіна надали в ВТБ банк фіктивний договір купівлі-продажу. Так вони розраховували отримати кредит. Судячи з того, що цей їх «подвиг» став відомий в широких колах, «кинути» банк їм не вдалося.

У листопаді-грудні 2010 року Костянтин Рапота був оголошений в розшук. Його підозрювали в незаконному заволодінні транспортним засобом - ст. 289 КК України.

На тлі всього іншого побиття тещі виглядає чимось дрібним. Проте, за її заявою в лютому 2013 року в Московському райвідділі було відкрито кримінальне провадження.

З листопада 2013 по серпень 2014 року Костянтин Рапота значився у розшуку у зв'язку з вчиненням злочинів відразу за трьома статтями кримінального кодексу. Частина 3 статті 358 - підробка документів, а також частини 3 і 4 статті 190 - шахрайство. Костянтин Рапота представлявся працівником торгового підприємства, пропонував товар, брав передоплату і був такий. Тоді його оголосили в міждержавний розшук, оскільки було припущення, що він переховувався від слідства в Росії.

Ймовірно, тут і криється пояснення того, що частина бандитів приїхали до Валківського району на захоплення підприємства з країни-агресора. Втім, з урахуванням того, що в банді виявилися і жителі ДНР, цілком логічно припустити, що в Росії, де з 1 липня 2014 року він також був оголошений у федеральний розшук за наполяганням харківської міліції, у нього були контакти не тільки з кримінальниками.

Київський слід

За кілька днів до спроби захоплення сім'я Губських отримала дивного листа. Якийсь Михайло Леоненко вимагав у них 115 мільйонів гривень. Писав, що ці гроші у нього зайняв колишній власник ПСП «Маяк» Григорій Губський.

Треба зауважити, що Григорій Єлисейович ніяк не міг займати ні у кого ніяких грошей в той час, про який писав Леоненко, оскільки тоді важко хворів і був прикутий до ліжка. А в лютому цього року помер. Його син Станіслав успадкував підприємство і став його власником. Заодно і отримав проблеми з абсурдними вимогами сплати фіктивного боргу батька Михайлу Леоненко і спробою захоплення підприємства.

Михайло Леоненко вказав свої дані в листі, в якому вимагав сплати боргу. Тому подивитися, чим же він знаменитий не складає ніяких труднощів, сервіс YouControl нам на допомогу.

{gallery}2019/07/valki-raider/leonenko,column_quantity=2{/gallery}

Колись він нібито займався готельним бізнесом, торгівлею та громадським харчуванням. Потім припинив. Особа з такими ж прізвищем, ім'ям та по батькові в 2012 році керувало ТОВ «Люкстрейдкомпані». При розмірі статутного фонду в 2000 гривень ця фірма має борг з податків під три з половиною мільйона і виявилася учасником кількох сотень судових засідань різних напрямків - і господарських, і кримінальних, і цивільних.

У 2018 році Леоненко Михайло Вікторович вніс 250 гривень до статутного фонду ТОВ «Енергетична група-Чигрин», що торгує електроенергією. Але в 2019 році серед засновників цей громадянин уже не значиться.

Зараз Михайло Леоненко є засновником і директором підприємства, що спеціалізується на ресторанах і послуги доставки продуктів харчування, виробництвом сухарів і печива, роздрібною торгівлею алкогольними та іншими напоями. Називається це ТОВ «ДЛ-Добрі люди». Звичайно добрі - інші не могли вимагати у сім'ї Губських виплати неіснуючого боргу і взяти участь в захопленні підприємства?

Російсько-київський слід

Михайло Леоненко - не єдина людина, що має відношення до спроби захоплення ПСП «Маяк», який проживає в Києві. Три роки тому там же виявився... Костянтин Рапота. І тоді він був зіркою публікацій ЗМІ. Він був головною дійовою особою в операції співробітників СБУ по передачі хабара меру Вишгорода Олексію Момоту.

Взагалі спочатку в кримінальній справі фігурував хабародавцем заступник директора ТОВ «Євробуд-77» Дмитро Семенчук. Нібито він дав хабар Момоту за те, що останній виділив його фірмі ділянку землі під забудову.

«...захист Момота тоді змогла самостійно знайти Дмитра Семенчука, якого звинувачення представило як замдиректора компанії ТОВ« Євробуд-77 », власноруч написав заяву. Однак Семенчук, чиї паспортні дані та ідентифікаційний код повністю збігаються із зазначеними в документах обвинувачення, стверджував, що ніколи не працював в цьому ТОВ, ніякої заяви проти Момота не писав і до справи не причетний. Після чого подав заяву в Печерське райуправління поліції про незаконне використання його паспортних даних та ідентифікаційного коду.

Справжній же головний свідок звинувачення зараз знаходиться в СІЗО Харкова також за сфальсифікованим справі, заявив на прес-конференції Дерев'янко. Але захисникам Момота вдалося дізнатися, що його більше року використовують співробітники відділу «К» главку СБУ в Києві та Київській області. За словами нардепа, звуть його Костянтин Рапота. Спочатку нібито кілька співробітників СБУ шантажували його, вимагаючи гроші, потім змусили займатися незаконними комерційними операціями. Навесні цього року Рапота видали паспорт на ім'я Дмитра Семенчука, влаштували на роботу в «Євробуд-77» і змусили написати заяву про вимагання Момотом грошей. А згодом змусили написати заяву в правоохоронні органи про те, що він сам підробив собі документи, використовуючи програму захисту свідків» - писали тоді «Факти».

Костянтин Рапота тоді написав листа на ім'я генпрокурора України. За його словами, кримінальну справу по шахрайству і підробці документів проти нього було сфальсифіковано старшим слідчим СУ ГУНП в Харківській області майором Немінущій, і він був змушений переховуватися від слідства. Потім його знайшли співробітники відділу «К» Київського управління СБУ Олександр Білоус, Олександр Бенюх і Денис Раєвський. Вони взяли у нього 20 тисяч доларів і змусили Рапоту працювати на себе, погрожуючи в іншому випадку здати його поліції. І Рапота взявся за роботу. Займався продажем квартир, власники яких знаходяться в місцях позбавлення волі або за кордоном, продавав цукор, вкрадений з держзапасів, продавав автомобілі з перебитими номерами, допомагав затримати голландців з фальшивими євро, давав хабар співробітнику архітектури Києва і хабар меру Вишгорода. За це співробітники СБУ зробили йому документи на ім'я Дмитра Семенчука. Але потім він все одно виявився в СІЗО, звідки і написав генпрокурору лист.

Читати такий лист без розчулення неможливо. Сама чистота і непорочність, кришталева чесність і нетерпимість до криміналу! Новий святий Костянтин Рапота розкрив схеми незаконного збагачення співробітників СБУ! Але чомусь тільки після того, як опинився в камері СІЗО. Що заважало йому описувати все це раніше, він не пояснює. Доведеться зробити це за нього.

Інформатори, або як їх називають в народі, «стукачі», існували в усі часи в усіх правоохоронних структурах. Іноді їх називають агентами, таємними агентами - в белетристиці. Джерелами або штатними негласними співробітниками - в документах правоохоронних органів. Їх завдання - «стукати» на злочинців - теоретично. І допомагати в організації провокацій, фальсифікації кримінальних справ - в реальному житті. Судіть самі, людина дала хабар чиновнику і його питання вирішилося. Щоб зруйнувати все те, до чого він прагнув, за що платив, одним заявою про хабар - треба бути клінічним ідіотом. І тут на допомогу оперативникам приходять «стукачі».

Найчастіше ніхто у «стукача» нічого не вимагає. Він просто заходить в кабінет і залишає гроші - бажано так, щоб господар кабінету про це не знав. А потім заявляються оперативники і «знаходять» ці гроші, оголошуючи їх хабарем. Якщо чиновник буде наполягати - опера намажуть його руки хімікатом, який світиться в ультрафіолеті, і яким щедро присмачений «хабар». Або помітять все радіоізотопом. Або на грошах буде напис «Хабар», видимий в ультрафіолеті. І чиновник, не вимагаючи хабара, стає хабарником. Іноді так роблять з реальними хабарниками, яких іншими способами не вдається викрити. Іноді такий трюк провертається заради вимагання хабара за «рішення» питання по-тихому, і тоді кримінальна справа не порушується. Іноді це проробляється заради звільнення ласої посади для потрібної людини.

«Стукачів» треба тримати в узді, тому їх відбирають з числа людей, які будуть залежати від прихильності куратора. Кримінальник буде «стукати», щоб його не посадили за реальні злочини. Наркоман - за можливість отримати без проблем дозу. Мати наркомана - за те, щоб її чадо залишалося на волі. Але крім батога потрібен і пряник, інакше «стукач» в якийсь момент зрозуміє, що втрачати йому нічого і все розголосить.

У ролі пряника може виступати, наприклад, доза - для наркомана - з тих, на які він сам навів свого куратора. Або урочисте звільнення з камери, в яку «стукача» засадив його ж куратор. Але агенту про це знати не треба. Головне - щоб він розумів, що оперативник, щиро піклуючись про нього, негайно прийшов на допомогу, як тільки агента заарештували. Іноді трапляються ідейні «стукачі», але це, скоріше, з області медицини.

Жаліти «стукачів» не варто - їх би воля, вони б пограбували, побили, згвалтували, кожного першого. А так можуть тільки принижувати і знущатися, тішачи своє марнославство, але тільки над тими, на кого вкаже оперативник-куратор.

Іноді «стукачі» пишуть покаянні листи - коли розуміють, що з ними можуть вчинити так, як вони того заслуговують.

Ворог мого ворога - мій друг

Те, що Рапота не тягне на організатора захоплення ПСП «Маяк» було зрозуміло з самого початку. У нього є кримінальні здатності, деяка спритність, але ж мова йде про бізнес. Мало його захопити, після успішного захоплення ним доведеться керувати, щоб отримувати прибуток. І навіть якщо припустити, що метою захоплення був продаж всього майна підприємства, без комерційних талантів тут не обійтися. А бізнес у Рапоти, як ми пам'ятаємо, не виходить - ані директором, ані таксистом. Його максимум - організація банди, яка здійснила б силову частину. Далі повинен бути хтось ще, розумніше рецидивіста. Точніше, є - оскільки серед затриманих Рапоти немає. Всіх нападників затримали, їм обрали запобіжний захід - домашній арешт. А Рапота з поліції просто пішов. Сказали, немає підстав його затримувати. Його телефон, зрозуміло, не відповідає.

Михайло Леоненко теж успіхами на комерційній ниві не блищить. Тому його частина - зобразити із себе ображеного кредитора.

Зате співробітники СБУ, про які Рапота писав генпрокурору Луценко з камери СІЗО на цю роль цілком можуть підійти. І навіть призначення Рапоти директором захопленого підприємства цілком зрозуміло - не світитися ж правоохоронцям в бізнес-структурі.

Але при всьому цьому відкривається дивовижна картина успішної співпраці людей, які начебто є противниками - і по службі, і за звичайною людською мораллю. Де ж ще побачиш в одній банді правоохоронців, горе-підприємця, рецидивіста, представників країни-агресора і сепаратистів, читай - зрадників.