Як росіяни у гіпсокартоні ТЦК шукали
Легковірні українці, ризикують залишитися без роботи, прийнявши за правду російську вигадку, нібито представники ТЦК маскуються на порталах працевлаштування під цивільних роботодавців.
«В Харькове под видом работодателей скрываются военкомы: ТЦКшники начали регистрироваться на порталах по поиску работы» – пише російський телеграм-канал.
«Еще до принятия законопроекта «об усилении мобилизации» харьковские военкомы любыми способами пытались призвать как можно больше людей в ВСУ проводя откровенные «рейды» в общественном транспорте и в местах отдыха.
Однако, выбранная тактика не принесла успеха – население сумело адаптироваться и придумать способы «обходов» военкомов.
В связи с этим, ТЦКшники перешли на новую тактику: зарегистрировались на портах по поиску работы под видом работодателя.
Предлагая вполне приличную заработную плату, сотрудники ТЦК предлагают провести собеседование, на котором безработных скручивают и отправляют на медкомиссию.
Так, на одном из объявлений оставлен номер, который в базе данных числится, как «Сытник Сергей Владимирович ТЦК».
Так же данная информация подтверждается из местных чатов, где родные обманутых харьковчан жалуются на произвол военкомов», - таку історію пропонують читачу автори.
І відразу дають вигаданій історії власну оцінку: «За креатив оценка «отлично», за душегубство – «неуд.
Далі в пості наведений номер телефону Сергія Ситніка, та адреса офісу, мабуть, як підтвердження своїх слів.
Проте саме цей номер телефону став, навпаки, контраргументом. Але про це пізніше.
У першу чергу ріже око те, що автори не тільки не надали посилання на, начебто, використану ними базу даних, а навіть не додали до посту скрин, хоча б штучно зроблений. Нічого нема, Ми маємо вірити їм на слово.
Якщо навіть припустити, що «базою даних» пропагандисти називають чиюсь телефонну записну книжку, в якій дійсно був записаний вищезазначений номер телефону, все одно допис ТЦК після ім’я та прізвища не є доказом того, що людина є працівником Територіального центру комплектації. Таке скорочення може означати все, що завгодно. Наприклад, технічний центр каменярства.
Також, нема жодного посилання на чат, де за словами пропагандистів: «родные обманутых харьковчан жалуются на произвол военкомов». Тут ми теж маємо просто вірити на слово.
А тепер про те, як наданий пропагандистами номер телефона став у пригоді, тільки не для підтвердження, а навпаки, для спростування їхнього ж фейку.
Найпростіший пошук у Google надає кілька результатів. У соцмережі Instagram він також є під оголошенням про набір працівників. А у газеті «Харківський кур’єр» цей телефон є під оголошенням про продаж гіпсокартону. Отже той «ТЦКшник має не тільки заманювати немовби на роботу, а ще й гіпсокартоном торгувати. Мабуть для міцного прикриття.
Але оскільки разом з телефон вказана назва фірми та ім’я, нема нічого простішого, ніж подивитися, чи справді існує та фірма, чи справді там працює Сергій Ситник, та чим вона займається.
Аналітична система YouControl швидко видає нам ывнформацію про підприємство, яка міститься у Єдиному державному реєстрі. Так, воно існує з 2019 року. Його керівником єсаме Сергій Ситник. А основний вид діяльності – виробництво будівельних конструкцій. Тобто і працівники там потрібні, і будматеріали ввоно виробляэє та продає. Якщо це теж прикриття для ТЦК, зроблене ще коли їх не було, то воно не тільки міцне, а й дуже коштовне, бо уставний капітал фірми складає 9 мільйонів гривень.
У сукупності з тим фактом, що зазначена організація була створена майже майже п’ять років тому, повністю, виключає можливість того, що фірма була наспіх зроблена ТЦКашниками, як їх називають автори фейку, задля правдивості легенди.
Росіяни полінувалися навіть подивитися на тому ж порталі robota.ua подивитися на об’яви, які подають військові. А їх там багато, ровно стільки, скільки є вакантних посад у силах оборони.
Під кінець треба зазначити, що насправді нема ні якої сенсації в тому, що на порталах з пошуку роботи дійсно можна зустріти об’яви від ТЦК та СП у яких відкрито пропонується та чи інша посада у лавах ЗСУ.
Від людини потрібно подати правдиву інформацію про себе. Від підрозділу, який людина обрала – розповісти про умови роботи. Головне щоб підрозділ влаштовували вміння, навички та рівень освіти людини. А людину – умови служби у підрозділі. Якщо тут нема принципових протиріч, людина отримує документи і йде навчатись воєнній справі. Також ЗСУ забезпечать можливість навчання за обраною спеціальністю. Наприклад, кухар зможе пройти курс приготування їжі, а айтішник – підтягне свої знання комп’ютерів. До речі, ЗСУ – це не тільки окопи і штурми ворожих укріплень. Там потрібні практично всі професії, які тільки є у цивільному житті.
Публікуючи вигадку, немовби під вивіскою фірми, що виготовляє будматеріали, ховається ТЦК, росіяни спростовували самі себе. Головна відмінність нашого життя від їхнього у тому, що ми живемо вільно, нам нема причин ховати військову службу та робити з неї секрет. У нас військовий – таки же працівник, як і каменяр, токар або інженер. Більше того, можна точно сказати, що комусь з призовників доведеться не в окопі сидіти, а саме працювати слюсарем або технологом, логістом, чи кухаром.
Що ж до правового боку, то за словами офіцера юридичної служби Харківського ОТЦК та СП капітана юстиції Владлени Мусіенко, територіальні центри комплектації, серед іншого, використовують й такий спосіб заохочування потенційних військовослужбовців, як підписання контракту зі Збройними силами України.
Сергій Єрмаков