«У наших підрозділах – лише добровольці», – сапер бригади «Спартан»
Олександр – головний сержант інженерно-маскувального взводу 3-ї бригади оперативного призначення.
На військову службу він прийшов у 2020 році, повномасштабне вторгнення рф зустрів у Харкові, далі – разом із побратимами виконував завдання на Харківському, Бахмутському та Запорізькому напрямках. Військовий каже: його батьківський дім у Вовчанську знищили росіяни, тому його мотивація бути в армії – не дати ворогові знищити Україну.
Про це повідомляє відділення інформації та комунікації Східного Харківського ТУ НГУ.
«Місто палає, навколо вибухи, ми знаємо, що ворог наближається і тримаємо оборону військової частини», – так згадує 24 лютого 2022 року в Харкові Олександр.
На той час він був військовослужбовцем роти охорони 3-ї бригади оперативного призначення. Через кілька місяців від початку повномасштабного вторгнення під час артилерійського обстрілу отримав поранення, пройшов реабілітацію і долучився до інженерно-саперної роти. Каже, вирішив, що у складі цього підрозділу принесе більше користі.
«Я пройшов навчання і ми з групою приступили до виконання бойових завдань. Працювали на Харківському напрямку – в районі Золочева, Куп’янська. Далі був Бахмут і Запорізька область. Виконували різні задачі: інженерна розвідка, розмінування і розчистка територій, облаштування укріплень. Ми з групою були першими інженерами, хто працював у таких умовах, тож після почали навчати нових бійців, які до нас долучалися», – говорить Олександр.
Він зазначає: кожне бойове завдання складне та несе ризик. Тому інженери – це завжди добровольці.
«Коли ми беремо людину до підрозділу, то беремо до уваги кілька критеріїв: фізична підготовка, сміливість, психологічна готовність до цієї роботи. Саперами не стають за примусом, виключно за власним бажанням. Тож у нас всі – добровольці. Навіть під обстрілом інженер продовжує виконувати завдання, працює зосереджено та швидко», – розповідає Олександр.
Зараз, каже військовий, працювати стало складніше, адже ворог задіює у великих кількостях дрони і літаки-розвідники, щоб вишукувати наших військовослужбовців. Він згадує, як під час роботи в районі Золочева на Харківщині група саперів виконувала завдання протягом трьох днів, і вже по вдалому завершенню їх виявив противник та розпочав щільний обстріл.
«Протягом 10 хвилин ворог «посипав» нас усім, чим міг. Пощастило, що неподалік були закинуті позиції, де ми змогли укритися. Вдруге, коли працювали на тому ж напрямку, до ворога було близько 500 метрів і так сталося, що нас також виявили. Довелося виходити пристріляною місцевістю, на щастя, вдалося».
Коли інженери висуваються на завдання, говорить Олександр, несуть на собі кілька десятків кілограмів: спорядження та екіпіровка, зброя, боєприпаси. Пройти за день можуть й до 10 кілометрів.
«Але я скажу так: всі наші хлопці працюють давно, свій фах засвоїли більш ніж на 100%. Інженери-сапери інколи виконують такі задачі, які здаються нездійсненними, знаходять нові підходи та методи. Але задачі ускладнюються, тому всі наші фахівці розвиваються та вчаться новому».
Щодо дій ворожих саперів, то вони здебільшого використовують ще радянські боєприпаси, розповідає Олександр. Новими можуть бути хіба допоміжні засоби застосування. Проте, що не дивно, росіяни не дотримуються правил ведення війни і міжнародних конвенцій, тому активно використовують заборонені протипіхотні міни типу ПОМ. Розкидають боєприпаси дистанційно, і часто самі на них і підриваються.
