«Моя мета – допомогти людям зберегти віру в життя і в себе»: капелан бригади «Спартан»

Отець Ігор Табака – священник Української Греко-Католицької Церкви та капелан 3-ї бригади оперативного призначення. З військовими він почав працювати ще за часів, коли був семінаристом, у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Про це повідомляє Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України.

Згадує: вперше потрапив на війну у 2014 році. Відтоді це стало частиною його життя.

У 2006 році отець Ігор з рідного Львова переїхав до Харкова. Тут працював з цивільними та військовими. З початком російсько-української війни у 2014 році став волонтером-капеланом, а у 2017-му – штатним капеланом 3-ї бригади оперативного призначення.

«Вперше я потрапив у зону проведення Антитерористичної операції 5 травня 2014 року. Відтоді ця робота не припиняється, – розповідає капелан. – Виклики за часів АТО, ООС і повномасштабного вторгнення для нас ті самі. Єдине – з 2023 року капелани в армії уже не цивільні, а військові. Від 2022 року і до сьогодні в бригаду приходять нові люди, тож перше, що я маю зробити під час роботи з ними, – зламати стереотип щодо священника. Основна моя мета – допомогти людям зберегти віру в життя і в себе. Цінуй, люби, поважай – такий принцип віри».

Водночас зазначає отець Ігор, не залишив своєї парафії Архистратига Михаїла Української Греко-Католицької Церкви у Люботині. На початку повномасштабного вторгнення його церква стала також осередком волонтерської допомоги.

«У 2022 році якби не ті люди, я не знаю, як би я пережив всі події. Адже для мене це – реабілітація і можливість перемкнутися. Крім того, парафія стала місцем, де я міг доносити людям, що відбувається. Кожен раз, коли я повертався від воїнів, перше питання у людей: «Що там? Як хлопці?» Коли розповідаєш, то цивільні зовсім інакше сприймають війну і військових», – каже отець Ігор.

Він говорить: священник в армії не має бути військовим і думати як військовий.

«Для мене капелан, як у притчі про блудного сина зі Святого Письма – люблячий батько. Щоб воїни, які змучені морально, духовно, а інколи й фізично, могли прийти за відчуттям, що ти є дитина, а не раб. Тому священник в армії має бути іншим».