Місто Ізюм Харківської області, яке потерпало під російською окупацією з березня 2022 року, звільнено від російських окупантів Збройними Силами України.
Про це повідомило Управління стратегічних комунікацій міністерства оборони України.
Українські воїни вправно знищували ворогів. При цьому вони майстерно уникали втрат.
Підрозділи кількох дивізій росіян не встигли втекти і потрапили в оточення. Більшість із них кинули зброю і добровільно здалися в полон. Їх одразу передавали спецслужбам для обміну полоненими.
Ті хто чинив опір були знищені.
Ще частина російських військових втекла, кинувши зброю та бойову техніку.
Раніше 25 окрема Січеславська повітряно-десантна бригада ЗСУ оприлюднила відео, зняте біля стели на кордоні міста Ізюм.
«10 вересня 2022 року. Розвідрота 25 десантної бригади з 3 полком спецпризначення. Ми вже в Ізюмі. Все буде Україна» - кажуть бійці на відео.
За повідомленнями міноборони, в ізюмських лісах все було завалено ящиками з-під артилерійських снарядів. Але всі ті залишки будуть повернуті на голови окупантів – пообіцяли військові.
Колись в Ізюмі жили близько 60 тисяч людей. З початку війни, особливо коли росіяни стали обстрілювати місто, більша частина мешканців евакуювалися. У місті залишилося близько 10 тисяч людей.
Багато людей постраждали від обстрілів. Але життя в окупованому росіянами місті виявилося не набагато кращим. Люди вмирали від голоду та хвороб. Придбати ліки було практично неможливо.
За словаим мешканців Ізюму, над ними постійно знущалися російські окупанти, погрожували мирним людям. Дехто намагався якомога менше з’являтися на вулицях. Були і такі, що казали в обличчя росіянам все, що думають про них.
Не обійшлося без зрадників, які вирішили, що їм буде краще працювати на росіян. Так, колишні депутати Ізюмської міськради Анатолій Фомичевський і Юрій Козлов стали співпрацювати з ворогом. Разом з колишнім працівником міліції Владиславом Соколовим та екс-мером Олександром Божковим надавали ворогам інформацію про розташування військ ЗСУ, доносили інформацію про місцевих активістів, підприємців, військовослужбовців ТрО та членів їхніх сімей. Вони збирали персональні дані людей, які залишилися в місті, під видом видачі «гуманітарної допомоги». Також вони свідомо дезінформували ізюмчан, які знаходилися в місті без жодних засобів зв’язку, про те, що, начебто, державна і міська влада здала Київ, Харків та Ізюм і закликали всіх хто знаходиться в блокадному місті співпрацювати з російськими окупантами.
Колишня працівниця ізюмської дистанції Південної залізниці Лідія Скрипник активно готувала псевдореферендум з питання приєднання Ізюму до Росії. Вона особисто телефонувала людям і залякувала, мовляв, якщо вони не прийдуть на референдум і не проголосують за РФ, вона в них відбере квартири та житлові будинки.
За словами ізюмчан, більшість колаборантів напередодні звільнення міста втекла до Росії. Неможливо сказати, що люди від того зажурилися, навпаки, радість від звільнення не мала меж.
Але попереду нас чекають ще дуже гіркі відкриття – багатьох людей окупанти вбили та закатували. Викриття цих фактів про кожного загиблого від рук росіян ще попереду. Масштаби знущань тут можуть виявитися набагато більшими, ніж в Бучі.