Місія гвардійців в Золотому-4

Всі ці роки у фронтових зведеннях майже щодня згадувалося Золоте-4.

Останнім часом тривогу викликає активність російських окупантів на сусідніх ділянках лінії зіткнення. Адже названий населений пункт, входить до так званого району розведення сил: тут на карту поставлений мирний процес у регіоні загалом. Саме тому з осені 2019 року до цього населеного пункту прикута увага засобів масової інформації всього світу. Наразі це зона відповідальності Національної гвардії України та Національної поліції.

На вулицях майже нікого. За декілька годин зйомки, крім патруля батальйону спеціального призначення «Донбас» військової частини 3035 НГУ, ми побачили лише одну жіночку похилого віку, яка повільно йшла у своїх справах; чоловіка, який пиляв дрова. Дуже багато покинутого та зруйнованого житла, згорілих сараїв, посічених кулями та уламками заборів та воріт. В одній з триповерхівок, кажуть гвардійці, живе лише самотня жінка. У повітрі стійкий запах вугілля, яке спалюється у старих цегляних пічках. Тут багато невисоких териконів та неглибоких байраків. Просто між хати заходить густа «зеленка». У цих хащах важко щось розгледіти навіть взимку. Словом, якби не профілактичні заходи спецпризначенців, це був би рай для диверсантів.

«Ще до того, як тут розташуватися, ми провели ретельну рекогносцировку. Добре вивчили місцевість. Тепер робимо все, що від нас залежить, аби не допустити проникнення ДРГ, зброї, вибухівки та наркотичних засобів на звільнені території», – розповів заступник командира батальйону з бойової підготовки. Він очолював першу ротацію гвардійців у Золоте-4. Нам він провів невеличку екскурсію розташуванням. Показав хендмейд-спортзал, душову кабіну з теплою водою, кухню, спальню, нові енергоефективні пічки.

Крім того ми побачили роботу гвардійців на блокпосту у Карбоніті (Золоте-2) та у сусідній Катеринівці. В останній так само багато покинутих хат. Колись ошатні господи перетворились на джунглі. Там, де ще живуть люди – вікна закладені листовим залізом. Місцеві люди живуть в постійній тривозі. Нерідко гвардійці для них чи не єдина надія.

«Нещодавно до нас, коли ми патрулювали, підійшла жіночка. Сказала, що боїться зайти у дім, бо хтось зняв замок. То ми робили «зачистку». Там могла бути засідка чи заміновано. Все обійшлося», – поділився заступник командира роти спеціального призначення. Він – досвідчений воїн. На війні з 2014-го року.

«Те, що ворог близько, ні в кого не викликає сумнівів. Місцевій мешканці прилетіло нещодавно у двір. Пошкодило будинок. Але обійшлось без жертв, за нашими даними. Ми, у свою чергу, допомагаємо місцевим, чим зможемо. Їхня біда – це наша біда. Ми своїх не кидаємо», – додав заступник командира мінометної батареї. Сам народився на Луганщині, а виростав на Черкащині. На війну пішов у 52 роки. Офіційно у батальйоні з лютого 2015 року.

Збройні сили України повністю повернули Золоте-4 під урядовий контроль ще у липні 2018 року. Сьогодні на легендарний гвардійський батальйон покладена надзвичайно важлива місія: утримати мир та порядок в районі розведення сил.