Харків’яни захищають своє право жити
У цьому місті живуть мужні люди, їх не залякаєш смертоносними ударами артилерії, авіації та примхами долі, вони мужньо протистоять російським окупантам, які прийшли забрати їхні життя та свободу.
Про це повідомляє відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України
Половина будівлі — архітектурне диво, інша – апокаліптичні руїни - ти заходиш у затишний харківський дворик, і натикаєшся на килим з битих цегли, шиферу, скла, а також мирних та, мабуть, доволі земних, мрій його цивільних мешканців.
«Кислий» – широкоплечий, міцний чоловік. За поставою, жестами та мовленням у ньому легко виявити кадрового офіцера. І він, справді, колись служив у лавах Збройних сил України, брав участь в Антитерористичній операції.
«24 лютого після перших вибухів я пішов спочатку у свій райвійськкомат. Потім по радіо почув: «Паспорт-код, даємо автомата, і на захист Харкова». Я відразу пристав на цю пропозицію, й ось я у лавах НГУ. Спочатку призвався на посаду рядового. Але зараз на офіцерській. Як і всі мої друзі з першого дня війни, ми залишили свої домівки та пішли на фронт. Зараз боронимо місто Харків, і бачимо, що нам приносить «русский мир». Не виникає жодних сумнівів, де наш ворог, і де наші друзі, – ділиться військовослужбовець НГУ «Кислий». Бойовий дух підлеглих оцінює високо, – Наші хлопці працюють гарно, зробили потужний укріпрайон. Постійно відчуваємо величезну підтримку нашого народу. Волонтери привозять всякі смаколики. Бойовий настрій дуже високий. Дуже багато учасників бойових дій, а ще молоде поповнення гарне. У мене ще є два рідних брати, живуть в Нью-Йорку і теж багато допомагають, як волонтери.»
Кароокий гвардієць Артем нині загартований смертельними небезпеками та несподіваними поворотами фортуни. У перший день вторгнення встиг потрапити на кілька годин у полоні, опинитися у чистому полі під масованим обстрілом, після чого був звільнений побратимами зі Збройних сил України. Наразі він продовжує боронити Харків, зокрема вистежувати диверсантів та корегувальників на околицях міста.
«24 числа о 5.00 нас підняли по бойовій тривозі. Ми вибігли з хлопцями та зайняли позиції для захисту військової частини від нападу. Звідти нас розподілили на екіпажі БТРів, куди входили водій та десант БТРу. Потім поставили задачу виїхати в район та зайняти оборону. Там ми натрапили на російські війська. Розпізнавальних знаків не було. Коли зрозуміли, що сталося – нас захопили. Але тут підійшла бригада Збройних сил України. Наш квадрат почали накривати гаубиці. Сам бій тривав години три. Росіяни відійшли. Ми зібрали свої речі, зброю. У частину приїхали, привели себе у порядок. І того ж вечора вже були на нових позиціях, захищали наш напрямок від диверсійно-розвідувальних груп», – розповів Артем.
Гвардієць «Борода» зізнається, що першого дня війни дуже міцно заснув, і його розбудив лише дзвінок з військової частини, там вже оголосили тривогу. Нічого не підозрюючи, він вийшов на балкон своєї квартири на околиці Харкова, і на хвилину завмер від побаченого: весь обрій затягнули вогненні заграви, раптово розпускалися жовтогарячі квіти спалахів, доносились звуки численних вибухів. Рано вранці дороги виявились забитими авто, як у години пік.
«Я сів на машину і поїхав до частини. Я бачив, як в сторону кордону почали відправлятися наші для відбиття нападу російських військ. В цей же день я був направлений з нашими гвардійцями на одну з позицій нашої частини, де до сьогодні несу службу. Обстріли артилерії, систем РСЗВ, таких як «Ураган», «Град» тут звичайне явище. Буквально три дні тому наша позиція ними була обстріляна. Проте всі живі, здорові», – запевнив військовослужбовець НГУ «Борода».
Харків бореться, за свої святині й свободи, і ніколи не демонстрував такої єдності, як сьогодні, діляться українські захисники. Оборонці міста впевнені, що українці переможуть, бо ми на своїй землі, і захищаємо свою державу.
