Наступ української армії на Харківщині для звільнення від російських загарбників уже увійшов в історію як приголомшлива військова операція.
В блискавичному прориві брала участь і 3 бригада оперативного призначення «Спартан». Один з бійців на псевдо Кеп поділився своїми спогадами про ті події.
Про це повідомляє служба інформації та комунікації військової частини 3017.
«Це виглядало як певна авантюра, але вона спрацювала. В той час відчувався адреналін, радість за успіхи і в кінцевому результаті добилися того, що маємо. Ніхто цього контрнаступу не очікував, все було засекречено, нам сказали в останній момент. Ніхто не уявляв такого швидкого результату, першочергові задачі були інші, але вони були перевиконані, навіть не в два і не в три рази», – розповідає Кеп.
Перед початком Слобожанського контрнаступу підрозділ Кепа знаходився в пункту постійної дислокації і як тільки надійшла задача, то вони висунулись на виконання бойових завдань і просувалися до моменту, поки не зустрілись з переважаючими силами противника вже на кордоні Харківської області.
«На той момент я був на посаді командира відділення, керував екіпажем бойової машини БТР-4Е «Буцефал». Основна наша задача була вогнева підтримка піхоти і цю функцію ми успішно виконували», – згадує гвардієць.
Боєць ділиться, що на той час було задіяно багато підрозділів Сил оборони, завдяки чому і вдавалося настільки швидко просуватися вперед та звільняти українські землі.
«Почали з Куп’янська-Вузлового, потім сам Куп’янськ, Ківшарівка, Загризове і Новоселівське, де ми вже вперлися в противника та зустріли більш серйозний супротив, там вже довелося нам оборонятись».
Відповідаючи на питання, чому це було так важливо, Кеп каже, що основним було те, що це стало моральним знешкодженням ворога. Якщо противник так швидко тікає полишаючи свою техніку та озброєння, значить у нього все дуже погано та він панікує.
«Ворог навіть не встиг достатньо екіпіруватись та прийняти бій належним чином, вони просто втікали. Ця ситуація була не тільки у нас, також спілкувались з суміжними підрозділами і у них було так само. Противник не очікував такої нахабної поведінки від нас і ми цим скористалися. Окупанти залишили дуже багато трофеїв для нас. Що стосується техніки, що бачив особисто, це їхні БМП-3, новітні їхні розробки, старі БТРи, танки, дуже багато боєкомплектів, артилерію також лишали. Вони просто не встигли нічого забрати, бо це було настільки стрімко, що вони не встигали навіть втекти», – ділиться Кеп.
Якщо згадувати про те, що запам’яталося найбільше, то нацгвардієць не згадує сутички з ворогом, а найбільше йому запам’яталися люди, яких вони зустрічали в деокупованих містах та селах.
«Це велика кількість дітей в Ківшарівці, ми там залишили дуже багато своїх шевронів, які їм дарували. Всі були дуже раді нас бачити, не тільки діти, а й усе місцеве населення. Видно було, що вони чекали на звільнення».
Коли підрозділ Кепа виконав усі поставлені задачі на Харківському напрямку, то часу на відпочинок не було, бо окупанти продовжували свої звірства на українській землі і потрібно було виборювати нашу перемогу.
«Нас змінили, ми повернулись на пункт постійної дислокації, трошки відпочили, набрали до себе нових людей, провели навчання та злагодження підрозділу, і в подальшому вирушили виконувати задачі на Бахмутський напрямок».
