Гвардієць Андрій розповів про запеклі бої на Харківщині: «Ми щоденно «розвалюємо» їх наступальний потенціал»
Боєць 35 Сумського полку Національної гвардії України Андрій у війську вже 4 роки. З перших днів війни гвардієць стримував ворога на Луганщині, боронячи місто Рубіжне та його околиці, а нині разом з побратимами стримує ворога на Куп’янському напрямку.
Про це повідомляє служба інформації та комунікації 35 Сумського полку НГУ.
Інтенсивність бойових дій на цьому напрямку, каже Андрій, як і тактика ворога, подекуди незрозумілі.
«Тільки починає світати, тут одразу працює все. По наших позиціях летить все - КАБи, ракети, артилерія, стрілецька зброя. Вони не мають жодних проблем зі снарядами, не мають проблем зі зброєю, тому не шкодують цього всього. Звісно активно працюють fpv-дрони. То взагалі найпопулярніша їх зброя тут. Щодо якоїсь тактики у ворога – її або немає, або я не розумію її. Нерідко це якийсь хаос – то вони намагаються наступати без артпідготовки, то йдуть повноцінним комбінованим штурмом, то працюють лише їх fpv. І так може бути безперервно днів зо три, потім на кілька днів тиші, і далі все повторюється».
Та найтяжче, зізнається гвардієць, їм дається вихід на позиції.
«Певно не так складно тримати позицію, як дістатися до неї. Звісно, це все відносно і відбивати ворожі штурми дуже складно. Однак той шлях, який ми долаємо тут до позицій – під постійним оком ворожих «крил». На нас постійно полюють ворожі ударні БПЛА та fpv-дрони. Плюс вони руйнують шляхи підходів КАБами та ракетними ударами».
А ще, каже боєць, історії про те, що ворог свідомо полює на певні категорії наших військових, дійсно правда. Переконує з власного досвіду – медеваки для них в пріоритеті.
«Ворог не гребує нічим, тому медики на війні – під їх особливим прицілом. Якщо вони знаходять наш медевак, який їде «витягувати» хлопців чи вже повертається з пораненим в нього летить все, що є у їхньому розпорядженні. В цьому і є головна проблема, бо часто нашу техніку ворогу вдається виводити з ладу, і поранені хлопці можуть втрачати дорогоцінні хвилини, чекаючи на евакуацію».
Андрій говорить – тут, як й на будь-якій лінії зіткнення, продовжують лишатися місцеві мешканці. Звісно, у відносній безпеці від фронту, однак небезпека чатує на них щохвилини.
«В містах та селах поблизу лінії фронту чи навіть майже на самій лінії продовжують лишатися люди, які не хочуть лишати свої домівки. Тут у них особлива, подвійна мотивація лишатися і за можливості допомагати нашим хлопцям — два роки тому вони вже були в окупації. Вони пережили ту нечисть, відтак вірять у міць та силу наших військ. Інколи їх сила та відношення до війни підбадьорює та мотивує. Тут поряд з ними можуть падати КАБи, а вони продовжують працювати на городі наче нічого й не трапилося».
Маючи досвід участі в бойових діях на початку війни та зараз, гвардієць аналізує та порівнює нинішній бойові дії та на початку повномасштабного вторгнення.
«Ми тримали оборону Рубіжного з лютого 2022 року. І зараз даємо відсіч ворогу тут, на Харківщині. Війна дуже змінилася за ці два з половиною роки. В першу чергу – через високу інтенсивність бойових дій та застосування різноманітних «безпілотників» та fpv-дронів. Знаєте, складно, мабуть, морально знаходитися на позиції, коли ти чуєш десь поряд цей дрон і не розумієш – він працюватиме по тобі зараз чи може прилетить до тебе через годину або завтра. Однак зміни у веденні бойових дій не змінюють наше ключове завдання – перемогти. Бо саме заради перемоги кожен боєць нашого підрозділу, кожен боєць Сил оборони України робить все можливе й неможливе. Заради цього ми й б’ємося».
