Як війна об’єднала не тільки людей, але й їхніх улюбленців
Ще до війни у військовій частині частині 5 Слобожанської бригади НГУ жила лагідна кішка, яку всі називали Гільзою.
Про це розповідаєє 5 Слобожанська бригада НГУ.
Старожили частини розповідають, що поводилася вона по-хазяйськи - вільно ходила по кабінетах, могла вдень вмоститися спати на ліжку в казармі. Єдиним місцем, яке Гільза обходила, був розплідник службових собак і місце їхнього тренування.
На початку березня 2022 року росія завдала два авіаційні удари по військовому містечку бригади. 4 бомби зруйнували основні будівлі, 12 наших побратимів загинули. Паралельно до бригади йшли тисячі харків'ян - добровольцями захищати місто та країну від окупантів. Отримували форму, зброю та роз'їжджалися по місцях несення служби - по всьому місту й області.
В один із днів на одному з нових об'єктів несподівано з'явилася Гільза. І це точно була вона! Як молода кішка вижила під час авіаударів і як знайшла своїх практично через місяць - залишається загадкою, але й підтвердженим фактом.
Йшов час і до осені 2023 року Гільза привела кошенят. Їх було четверо. Трьох гвардійці розібрали по своїх сім'ях, а одного - кішечку мишачого забарвлення - Гільза весь час водила за собою і рішуче оберігала від сторонніх рук. Так у нас з'явилися дві кішки - господині. Тепер уже вдвох вони ходили по приміщеннях, допомагали зняти стрес, «хвостиком» бігали з бійцями на бойові чергування, а після повернення - спали з гвардійцями в одних спальниках. Побратими обладнали кішкам окремі місця прийому їжі та навіть туалети.
Історію про Гільзу з донькою випадково дізналися волонтери нашої бригади - представництво німецької компанії Markus Muhle з виробництва кормів і товарів для домашніх улюбленців - «Люпосан-Україна». І тепер разом із кормами та засобами догляду для службових собак до Харкова регулярно почали надходити посилки з кормами та вітамінами для котів.
Щоранку Гільза з донькою вмощувалися біля складу з провізією і поважно чекали, коли хтось із офіцерів відкриє дві баночки курячого м'яса з креветками і викладе вміст у миски котів.
Йшов час, історія повторилася - тепер уже дочка Гільзи привела трьох кошенят. Так Гільза стала бабусею, а серед гвардійців утворилася черга на охочих розібрати кошенят. Але дві дорослі кішки знову завзято оберігали одного з них - неймовірно тямущу дівчинку. Настирлива, смілива - вона спокійно, але розважливо підходила навіть до вольєрів гвардійських службових собак, дозволяючи собі «перетинати кордон» і влаштовуючись на денний відпочинок під боком німецької вівчарки або малінуа. Кошеня назвали Машкою.
Вранці біля коробки, в якій зберігається корм, тепер чинно сиділи три «порцелянові статуетки», а після сніданку Машка дозволяла себе розчесати, після чого посідала спостережну позицію біля дверей, що ведуть на вулицю, та стрімглав неслась до офіцерів, якщо до дверей хтось наближався з вулиці.
Наші побратими, як і належить, зареєстрували малечу у ветеринара, провели всі необхідні обробки, зробили щеплення кошеняті і навіть оформили їй ветеринарний паспорт. З вибором прізвища та по батькові проблем не виникло - Марія Гільзівна Слобожанська - за назвою нашої 5-ї Слобожанської бригади. Породу кошеняти ветеринари записали - гвардійська.
Якраз у цей час кінологи бригади збиралися на навчання до Львівської області. Шлях проходив через Київ. Директорка компанії «Люпосан-Україна» Наталя Козачевська попросила гвардійців подарувати Машку її сім'ї, в якій уже є два королівських коргі - 11 річний Люк, 3 річний Лакі, та кішка Білек 17 років. Велика і дружна родина одразу прийняла маленьку гвардійку, а вона, своєю чергою, «маючи досвід служби», зайняла важливу посаду.
«Керівник складу передає привіт гвардійцям!», - з такими нотатками тепер практично щотижня отримує наша бригада посилки з Києва з кормами для службових собак, засобами догляду за ними та смаколиками для дресури. Не забуває Машка і про маму з бабусею. А як інакше - вихованці гвардійців гідні лише найкращого!
