У Харкові освятили нещодавно відкритий пам’ятник дітям, вбитим росіянами
У Харкові відбулося освячення нещодавно відкритого пам’ятника дітям, які загинули внаслідок збройної агресії росії.
У церемонії прийняли участь вихованці гуртків обласного Палацу дитячо-юнацької творчості і військовослужбовці 113 бригади територіальної оборони. Освячення проводив військовий капелан ієрей Юрій Потикун.
Головний старшина 113 бригади територіальної оборони Михайло Соколов від імені військових звернувся до присутніх, закликавши завжди пам’ятати про загиблих дітей і про те, хто їх вбиває. Він також подарував присутнім дітям воєнний сувенір - тубус від ворожого гранатомета. У цьому нема нічого дивного - наразі у Харкові такі тубуси – одни з наймодніших сувенірів.
Військовий капелан ієрей Юрій Потикун роздав присутнім молитви, підкресливши, що молитва – то дуже сильна зброя проти ворожої нелюді.
Директорка Палацу дитячої та юнацької творчості Тетяна Підберезкіна нагадала, скільки горя принесла війна. Вона обіцяла, відновити палац і завжди пам’ятати, подвиг українських воїнів, завдяки яким у Харкові зараз нема окупантів і вибухи лунають набагато рідше, аніж торік.
«Ми молимося за вас» - сказала вона військовим.
Вихованка зразкового художнього колективу театр-студії «АЗарт» Ярослава Марцина розповіла про боротьбу із російською нелюддю у стихах:
…Хтось мусить тут танцювати, інакше все це немає ваги
Хай ворогів багато, але хай ляжуть тут вороги
Танцюй для них, пташко, вперто, без жалю і каяття,
Бо це танець їхньої смерті, бо це танець твого життя…
Варто відзначити, що не всі харків’яни згодні з написом на пам’ятнику: «Маленьким янголам, які так рано зустрілись з людською жорстокістю та, на жаль, ніколи не стануть дорослими…». Частина відвідувачів вважає, що на пам’ятнику треба було б вказати, яким саме подіям він присвячений, і хто саме із жорстокістю вбивав українських дітей. До вже викарбуваного тексту на пам’ятнику також було зауваження – не з «людською жорстокістю», а з «нелюдською жорстокістю». Але всі критики сходяться в тому, що якщо не вказати, хто саме, коли саме і навіщо вбивав наших дітей, пам’ятник не варто було ставити взагалі.
