Які стандарти НАТО використовують гвардійці-кулеметники під час навчання
Тижневий збір кулеметників пройшов під селищем Васищеве на Харківщині.
Інтенсивність курсу викликала численні позитивні відгуки його учасників. У чому ж причина ми розібралися на місці.
Заховане у харківських лісах стрільбище вражає зеленню та чистотою повітря. Вкрите свіжою травою мішеневе поле вже майже встигло висохнути після тривалих дощів. Загалом по ньому ходять не часто, адже зазвичай вогневі вправи відбуваються зі зручно облаштованого рубежу відкриття вогню, що дозволяє тому ж таки кулеметнику вести майже снайперську стрільбу. Але гвардійські інструктори завжди раді скористатися можливістю, так би мовити, «розірвати шаблон» та вивести людину із так званої зони комфорту.
Уявіть, що Ви вже призвичаїлись до стрільби у завчених положеннях, легко контролюєте своє дихання, Вам добре знайома дистанція до цілі, і всі можливі варіанти поправок. Аж раптом опиняєтесь на тому ж таки мішеневому полі. Поряд з Вами інструктор, який, фактично, працює з Вами індивідуально. Ви одночасно отримуєте і загальні, і конкретно Вам спрямовані команди. Дистанція до цілі, як і сама ціль, постійно змінюються. Дихання збивається. М’язи наливаються важким свинцем втоми. Складається враження, що бронежилет і каска від постійного та швидкого переміщення стають дедалі важче. Легшає лише магазин чи коробка для стрічки. І сонце все вище і вище! І, о диво! Ти виходиш зі стрільбища трохи оглушений, задиханий, вкрай стомлений і широкою посмішкою… Чому ж так ми спитали в учасників зборів.
«Дуже сподобалося! Наморився та не шкодую, от якби просто зараз повторити. Та хлопців багато, всі мають пройти те саме», – ділиться враженнями високий та кремезний кулеметник-строковець сумського батальйону Олександр Глибокий.
Слова бійця підтверджують його більш досвідченні товариші з інших підрозділів.
«Ми відпрацювали вправу за натівською системою. Вона максимально наближена до умов можливого реального вогневого контакту. До того ж ми отримали достатньо велику кількість набоїв. Все це дає можливість правильно вести стрільбу. Відчути сам бій та свою зброю в дії. А комунікація? Без правильно відпрацьованої комунікації цю вправу не виконаєш. Все це у комплексі - реально сильно!» - зауважує контрактник Слобожанської бригади Павло Процик. Він вже служить понад два роки.
«Ці збори особливо сподобалися. Інструктори ретельно з нами займалися. Багато нового дізнався і зі стрільби, і з тактичної медицини. Тут я особисто дізнався стільки різноманітних нюансів, стільки важливих знань отримав, що хочу на такі збори потрапити ще», – оцінює те, що дали йому ці збори боєць третьої оперативної бригади Мар’ян Кубин. Він, наразі, старший кулеметник.
Власне, у сьогоднішній реальності, інструктори з бойової підготовки, а це – представники молодшого офіцерського складу та сержантського корпусу отримують дедалі більше свободи у своїх діях. Це дозволяє урізноманітнювати заняття, позбуватися рутини, і головне зміцнювати військову родину. При цьому роблять це, не шкодуючи сил, за день проходячи з численними групами десятки кілометрів у захисному спорядженні.
«На даних зборах, ми – інструктори – застосували нову форму навчання. Вона вимагає значно вищого рівня довіри до бійця, до його здатності контролювати свої дії. Ми даємо можливість військовослужбовцю більшою мірою відчути відповідальність. До того ж ми відпрацювали дії колективної підготовки. Стрільби були малими групами у кількості чотирьох військовослужбовців. Ми використовуємо техніку, якої нас навчили під час канадсько-українських навчань. Бійці таким чином отримують більш повне уявлення про те, чим є колективний бій. Це не просто, але ми так теж ростемо і навіть змагаємось у своєму вмінні навчити бійця», – пояснив командир відділення інструкторів Слобожанської бригади лейтенант Сергій Шкабатура.
Зрозуміла річ, що вогневою підготовкою бійці не обмежуються. Під час зборів військовослужбовці працюють у декількох напрямках бойової підготовки. Досить багато уваги приділили питанню виживання на полі бою. Тактину медицину вчать згідно протоколу ТССС, який постійно оновлюється
«Даний протокол називається Tactical Combat Casualty Care. Він створений у 1996 році. В Америці. На даний час він введений у всіх країнах НАТО. І країнах союзників. На цьому навчальному місці ми проводили накладання турнікета, під час життєво загрозливої кровотечі на кінцівці. Також тампонування проблемних зон гемостатичною марлею. З фіксацією і бандажем. Ми перевіряли дихання нашого пораненого. Ставили назофарингеальний повітровод, в той час, коли військовослужбовець, умовно, був без свідомості. Ми перевірили стан грудної клітки на наявність проникаючого поранення, і заклеювали його оклюзійною наліпкою аби не всмоктувало повітря. Тобто ми попереджували розвиток напруженого пневмотораксу», – розповів старший інструктор з бойової підготовки 3 оперативної бригади Дмитро Шевченко.
Збори кулеметників Східного оперативно-територіального об’єднання пройшли не лише на Харківщині, але у Маріупольській бригаді та слов’янському полку, з урахуванням карантинних обмежень.
