Командир кращої бригади Нацгвардії полковник Олег Савич розповідає про Національну гвардію – як сучасне військове формування, особисті мотиви та відповідальність перед Батьківщиною.

Полковник Олег Савич очолює 5 Слобожанську бригаду Національної гвардії України з 16 жовтня 2019 року. За свою військову кар’єру пройшов шлях від командира взводу – до командира бригади. У 2008 році звільнився у запас. Повернутися до українського війська і перезапустити свою кар’єру його змусила війна на Сході.  З 2014 по 2015 рік він очолював 8 мобілізований батальйон 2 Галицької бригади, далі був заступником командира бригади з громадської безпеки.

Про все цета трохи більше, він розповів у інтерв’ю програмі «Віддзеркадення».

Пане Олеже, на посаді Ви менше року, проте зазвичай коли у колектив приходить новий очільник він вносить щось своє. Можливо є речі які Ви вже змінили?

Ця бригада – одна з кращих у Національній гвардії. Це для мене велика відповідальність, гордість і честь нею командувати.  Звичайно хочу внести щось нове, але ні в якому разі не порушуючи здобутки і досягнення попередніх командирів.  Моя команда – це заступники та командири підрозділів, з якими  ми знайшли взаєморозуміння і намагаємося помножити славу і здобутки бригади.

Чи можна сказати, що до 2014 року військовим не приділяли повноцінної уваги?

І вимоги, і очікування від військовослужбовців були і є різними. Відношення також було інше.  Порівнювати внутрішні війська та Національну гвардію я не бачу сенсу.  Хоча Національна гвардія, мабуть, не склалася без певного досвіду внутрішніх військ.

У 2014 році до армії повернулися багато минулих військових і тих, хто до армії не мав жодного відношення. Наскільки мені відомо, Ви очолювали 8 мобілізований батальйон 2 галицької бригади. Коли ви зрозуміли що повернетеся до армії?

У червні 2014 року я знав точно, що повернуся до війська, і зробив би це у будь-якому випадку. Я довгий час служив у збройних формуваннях, закінчив військове училище та військову академію. Україна мене готувала до певних дій. Я відчував обов’язок реалізувати свої навички.

28 серпня я вже був мобілізований і приступив до формування батальйону. Цей батальйон був сформований у 3 хвилю мобілізації. Жодного кадрового офіцера не було. Я та мої заступники були офіцери запасу внутрішніх військ, заступник з тилу зі Збройних сил. Ротна та взводна ланка – в основному, офіцери, яким присвоїли військові звання на військовій кафедрі.

Як батальйон готували до виконання завдань?

Люди надихалися патріотизмом та любов’ю до Батьківщини, проте дуже багато особового складу взагалі не розуміли, куди вони потрапили. Частково мобілізовані взагалі не тримали зброю. Тому найважливіше завдання було згуртувати колектив. Треба було їх готувати, тим паче і події які йшли на Сході паралельно нашій підготовці це доводили. 2 жовтня ми мали виїхати до зони АТО. Розміщувалися у Дебальцеве та на блокпостах навколо нього. Наступна наша ротація була у січні 2015. Далі події історії нам усім відомі.

У яких умовах проходив вихід з Дебальцевого та як Ви оцінюєте дії тодішнього керівництва?

Я не можу оцінювати стратегічну ідею операції. Команди, які віддавалися керівництвом угрупування Національної гвардії були направлені на те, щоб убезпечити людей. Крайні дні перед виходом було дуже тяжко із комунікацією. Ретранслятор, який стояв на посту ДАІ був розбитий, бо туди потрапив снаряд. Комунікація лише по мобільному телефону лише у деяких місцях. Рух дорогами вже був неможливим. Особливо під час виходу, я не знав куди рухаються мої люди. І по моїм враженням, це дуже велике диво – що люди не потрапили у засідку чи у полон. Але пощастило не усім. Двоє людей було ув’язнено, бо відбилися від  основної групи і йшли окремо. Їх було звільнено 17 травня, рівно через три місяці.

Як Вам вдалося вивести батальйон з мінімальними втратами?

Дійсно, ми вийшли з порівняно невеликими втратами завдяки моральній згуртованості колективу, і роботі молодших офіцерів, в тому числі і молодих, які давали правильні команди і люди змогли вийти. На жаль, не про всіх це можна сказати, в тому числі і про деяких офіцерів.

Які завдання виконує саме ваша бригада на мирній території та на Сході?

Зараз військовослужбовці бригад таких як наша, на відмінну від 2014-2015 років, виконують інші завдання. За весь період операції на Сході серед військовослужбовців статус учасників бойових дій має майже дві тисячі.

Значну частину завдань, які покладаються на Національну гвардію виконує наша бригада. Це охорона громадського порядку, конвоювання, екстрадиція підсудних, охорона дипломатичних представництв і консульських установ, підрозділ з охорони важливих об’єктів та підрозділи забезпечення.

Як обирають військовослужбовців для служби у бригаді?

Є певна специфіка виконання завдань. Солдат, який приходить до нас у бригаду повинен розуміти суспільну відповідальність і має володіти певними морально-діловими якостями. Наприклад, особовий склад патрульного підрозділу постійно у місті у складі переважно самостійних нарядів. І є завдання, які потребують оперативного реагування, коли час на прийняття рішення дуже обмежений і рішення приходиться приймати самостійно. Така ж ситуація і під час служби з конвоювання, коли варта рухається у спеціальному вагоні і фактично – це самостійний підрозділ, готовий до дій при різних обставинах.

Чи були такі екстремальні затримання?

Звичайно, бригада має певні результати зі служби. Серед яких затримання, пов’язанні з незаконним обігом наркотиків, крадіжками, злочини проти власності, вилучення у засуджених та підсудних заборонених предметів. У екстремальних ситуаціях успіх виконання завдань залежить від підготовки та командної роботи.

Наприкінці, скажіть слова якими підбадьорюєте призовників, які приходять до Вас у частину.

Ви знаєте, ми лозунгів їм не говоримо. В першу чергу, переконуємо, що вони потрапили у частину з дуже славними і здоровими традиціями. Тому, ми переконуємо наших солдат, що вони не пошкодують про службу у бригаді.