7 лютого о Дзержинському суді мала розглядатися клопотання сторони захисту про скасування та зміну додаткових обов'язків, які покладені в порядку ст. 194 КПК України. Однак помічник судді Подус повідомила про те, що кримінальне провадження передано в НАБУ і вони не мають права приймати і розглядати будь-які клопотання по даній справі.
До сих пір Дзержинський суд міг вибирати запобіжний захід, розглядати клопотання прокурорів і адвокатів генерал-майора і полковника, продовжувати запобіжний захід. Тепер він цього робити не може. Тобто кримінальне провадження, в якому генерал-майор Алімпієв і полковник Никифоров є підозрюваними, спочатку не мало би бути у військовій прокуратурі. Якщо бути точніше, то потрібно було перенаправити його по підслідності в НАБУ. Однак протягом кількох місяців військова прокуратура Харківського гарнізону тримала виробництво у себе, практично не роблячи ніяких дій, а Дзержинський суд кинув Алімпієва і Никифорова за ґрати в СІЗО, потім продовжував запобіжний захід, розглядав клопотання адвокатів підозрюваних і сторони звинувачення. Це незважаючи на те, що адвокат генерал-майора Алімпієва клопотав у суді про зміну підслідності виробництва та іншої територіальної юрисдикції. А тепер, коли адвокату потрібно подати клопотання про скасування та зміну додаткових обов'язків, помічник судді говорить про те, що це не в їх компетенції, що справу передано до НАБУ.
Розібратися в сьогоднішній ситуації допоміг адвокат генерал-майора Максим Журавльов.
«Апеляційний суд в своєму рішенні від 29.01.2018 року виписав додаткові обов'язки, які поклав на Андрія Миколайовича, виключно назвавши лише пункти частини статті закону, які покладаються. Ці пункти зокрема звучать так, наприклад, не спілкуватися з особами, які були визначені слідчим суддею або судом, законодавець вкладає в цю норму наступну ідею, що суддя виписує не спілкуватися з Івановим, Петровим, Сидоровим, щодо вчиненого інкримінованого діяння. Суд не визначив і конкретизував це. Тут же взагалі нічого виписано не було, тобто суд не визнач і не конкретизував це. Що стосується рішення Дзержинського суду від 20.11.2018 року, то пункт, який говорить про те, що потрібно здати закордонний паспорт і цивільний паспорт у військову прокуратуру. Насправді, цей пункт за законом звучить так, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, наприклад, дипломатичний паспорт, які дають право виїзду за кордон, оскільки ми, належним чином, виконуємо свої обов'язки, ми здали і цивільний паспорт, але це маячня, по-іншому назвати не можу, так як не можна зробити юридично значимі речі: взяти кредит, квиток на поїзд та інше. І це було ще до апеляційного суду. Але тим не менш суддя Наумова все це виписала, і ми були змушені здати і цивільний паспорт, для того щоб ніхто і ніколи не міг сказати, що ми не виконали рішення суду. Природно слідчу суддю просили цей обов'язок скасувати. А сьогодні в Дзержінсом суді показали папір про те, що справу направлено до НАБУ, я поцікавився у прокурора Струкова, де ж цивільний паспорт, на що він відповів, що його теж відправили разом зі справою. Хочу зазначити, що засідання вже переносили кілька разів, оскільки суддя була в дорадчій кімнаті по іншій справі, призначили на 7 лютого. А сьогодні нам показали факс Генеральної Прокуратури, що справа вже числиться за НАБУ, а це територіальна юрисдикція Солом'янського районного суду міста Києва. Це просто лист, це не постанова, що не виписка з ЕРДР. Але в той же час, якщо такий лист є, то суд не має право розглядати справу, оскільки це інша територіальна юрисдикція. Але повертаємося до іншого питання - як тоді розглядали продовження запобіжного заходу? Ми позбавлені можливості реалізувати наше право, право на свободу було обмежено з порушенням закону, а саме судової територіальної юрисдикцією. Претензій до судді Подус у мене немає, так як суд пояснив, чим керується. Але як же тоді розглядали продовження запобіжного заходу? Ми спочатку говорили і просимо залишити без розгляду це клопотання оскільки порушується територіальна юрисдикція. Нас не почули. - роз'яснив ситуацію адвокат генерал-майора Алімпієва Максим Журавльов.
Протягом трьох місяців генерал-майор Алімпієв і полковник Никифоров перебували в СІЗО. Практично ніяких процесуальних дій з ними не проводилося, але при цьому строки тримання під вартою продовжувалися. Час йде, а в кримінальному провадженні не з'являється нічого нового і істотного: ні доказів провини підозрюваних, ні фактів, які говорять про їхню невинність.
