Є така робота - промисловість вбивати

З січня минулого року справи інституту Укренергомережпроект раптом різко пішли на спад. Міністерство енергетики та вугільної промисловості поставило керувати цим стратегічним підприємством людини, в послужному списку якого не одне розвалене підприємство.

Що таке енергетика для України навряд чи треба пояснювати кому-небудь з її громадян. Украй необхідна галузь і найгостріша з проблем. Без тепла і електрики життя сучасного суспільства просто припиняється. А в умовах війни з сусідньою державою проблема володіння енергією взагалі виходить на перший план. А раз так - держава повинна б не те, що пестити і леліяти успішні енергетичні підприємства - оберігати їх як найцінніший музейний експонат. І підбирати якісні кадри на такі підприємства - це навіть дітям ясно. Це якщо в теорії, а в житті все відбувається інакше.

За останні роки частина підприємств розвалилися. А частина, навпаки, продовжують працювати. Справа в грамотному менеджменті і затребуваності продукції. У цьому сенсі науково-дослідним і проектним інститутам довелося найважче - підприємства не поспішали розлучатися з грошима, яких і так мало, вкладати їх в проектування і дослідження чогось нового. Але поступово все стало налагоджуватися. Частина інститутів перетворилася в банальні бізнес-центри, заробляє здачею приміщень в оренду. Але інша частина має замовлення, платить зарплату, і навіть примудрилася зберегти кваліфіковані кадри. У таких інститутів справи, хоч і не розкішно, але йдуть. Серед таких інститутів до недавнього часу був і Укренергомережпроект. Він розробляє проекти енергетичних систем - ліній електропередач, трансформаторних підстанцій та інше подібне. З огляду на важливість всієї енергетики взагалі, інститут упевнено тримався на плаву і входить до числа стратегічних підприємств. Точніше, так було до грудня 2018 року.

Якщо раніше всі директори Укренергомережпроект були вихідцями з самого ж інституту, що гарантувало їх кваліфікацію і компетентність, то в грудні минулого року директором несподівано був призначений Валерій Щабельський. Так вирішили в міненерго. Проблема в тому, що Валерій Володимирович не є фахівцем-енергетиком. Тим більше, розробником. Тому його призначення стало громом серед ясного неба.

Якщо хтось із співробітників плекав надії на поліпшення справ в інституті і зростання зарплат, то в наступний рік мав можливість переконатися в безпідставності очікувань. Валерій Щабельський привів із собою своїх найближчих підлеглих, наприклад, бухгалтера. А потім з зарплатою стали відбуватися незрозумілі речі. Вона стала менше, чому у частині співробітників з'явилося бажання звільнитися. Надалі воно тільки міцніло, оскільки зарплату стали платити в конвертах, готівкою. Причому, платили її по частинах і постійно затримували. Хоч так - все ж краще, ніж зовсім нічого. І до того, що рідне підприємство платить податки і в пенсійний люди теж звикли. Тому питань про конверти не задавали.

Справи ставали все гірше. Замовлення - як відрізало. Не зовсім - іноді все ж з'являлися охочі замовити проекту колись сильного інституту. Наприклад, китайці, які особисто приїхали поспілкуватися, обговорити деталі. Але в процесі обговорення запропонували абсолютно нереальні терміни виконання. А директор як дилетант, який не має поняття про проектування енергетичних систем, відразу ж і погодився. Мовляв, немає проблем, зробимо в кращому вигляді. Китайці покивали головами, похихотіли про себе і поїхали.

Люди стали звільнятися з інституту. Фахівці створювали свої фірми в надії отримати хоч невеликі замовлення і заробляти самостійно. Зрозуміло, що замовлення будуть поменше, ніж в інституті - один вузький фахівець не перекриє весь комплекс робіт по великому замовлення. Але це все одно буде більше, ніж відсутність зарплати.

А тим часом в судах розглядали позови про виплату заборгованості по зарплаті. Зазвичай їх задовольняли і передавали в виконавчу службу. На сьогодні тільки за зарплатою і тільки за 2018-2019 роки відкрито 24 виконавчих провадження - підказує аналітична система YouControl. Хоча цей список може виявитися і неповним. Але в процесі пошуку там же, на порталі аналітичної системи YouControl, виявляється, що існують виконавчі провадження за позовами фіскальної служби. Інакше кажучи, інститут під керівництвом Валерія Щабельський не платив ні податків, ні єдиного соціального внеску. Валерій Щабельський елементарно «кинув» державу, довірила йому інститут і співробітників, які вважали, що інститут платить відрахування з їхньої зарплати, в тому числі і єдиний соціальний внесок. Але виявилося, що в пенсійний фонд не надходило ні копійки.

Рахунки інституту були заарештовані. Але інститут все ж став учасником кількох тендерів на «Прозорро». Але там треба надавати довідки про відсутність заборгованості по платежах до бюджету. А вони, як ми бачимо, були, і чималі. Настільки, що рахунки інституту були заарештовані. З кількох виконавчих проваджень стягувачем виступає головне управління ДФС в Харківській області. Плюс судова адміністрація - очевидно, при директорі Щабельський інституту стало нічим платити судовий збір, а кількість позовів постійно прибувало.

Якісь гроші все ж таки вдавалося виручити, якісь роботи інститут робив. Але куди поділися гроші - незрозуміло. До співробітників вони не доходили. До держави - теж.

У інституту раптом з'явилися нові банківські рахунки. Раніше «Укренергомережпроект» вистачало розрахункового рахунку в УкрСиббанку. А в січні 2019 року виявився, що рахунки були відкриті в ОТП банку, ПУМБ і ПриватБанку. Це стало відомо, коли поліцією було порушено кримінальне провадження №12018220060000857 по невиплаті зарплати. І питання про дірці, через яку витікали гроші інституту відпало саме собою.

Інститут намагався отримати замовлення через участь в тендерах на «Прозорро». Але для цього необхідно надати довідку про відсутність заборгованості по платежах до бюджету. А у Укренергомережпроект їх було - як бліх на собаці. Проте інститут в тендерах брав участь. І необхідні довідки директор Щабельський надав.

(Для перегляду в повному розмірі клацніть по зображенню)

Побіжний пошук по сайту управління ДФС видає результат - Наталя Светош, яуа нібито підписала довідки, працює у фіскальній службі. Тільки її посада - начальник Східного управління, а ніяк не заступник начальника ГУ ДФС. Другий підписант виявився однофамільцем і тезкою керівника всієї ДФС. Так збіглося...

У відповідь на запит, видавалися фіскальною службою ці довідки, податківці відповіли однозначно: не видавалися. Обіцяють вжити заходів.

(Для перегляду в повному розмірі клацніть по зображенню)

Нові рахунки, через які виводилися гроші, підроблені довідки для тендерів - це далеко не все, що відбувалося при директорові Щабельському. З університетського гаража кудись пропали кілька автомобілів. Зник архів інституту - співробітники бачили, як його вантажили в якісь машини, схоже, на макулатуру. Виникло ще багато питань.

Трудова біографія Валерія Щабельський в останні два з половиною десятка років пов'язана виключно з державними підприємствами. В основному, з керівництвом ними. І якщо де Валерій Володимирович з'являвся - там підприємство швидко занепадало, ставало банкрутом і ліквідувалося.

У 2002-му Валерій Щабельський був звільнений з посади директора моторобудівного заводу «Серп і молот». За час його керівництва верстати вивозилися на металобрухт, пропадало майно. Його відхід був обумовлений не його бажанням або вимогами колективу - прокуратура порушила кримінальну справу за статтею 165 КК України - «Зловживання владою або службовим становищем». Але після його звільнення завод вже не запрацював. На місці цехів «Серпа і молота» залишилися руїни. Втім, зараз це вже пустир, який, як кажуть, буде забудований житловими багатоповерхівками.

Подібна ж доля спіткала і ще один завод, яким «покерував» Щабельський - Харківський електротехнічний завод, ХЕЛЗ. Правда, він не був остаточно розвалений. Згодом став акціонерним товариством «Укрелектромаш».

У 2011 році Валерій Щабельський намагався захопити Інститут метрології. Для цього він привів із собою людей у ​​камуфляжній формі, які увірвалися в будівлю інституту, виламали двері і намагалися захопити друку і статутні документи. Валерій Щабельський навіть пред'явив наказ про призначення його директором. Але при ближчому розгляді наказ виявився копією, а оригінал не бачив ніхто. Інститут вдалося відстояти завдяки опору співробітників. І таких спроб було три. Заради його призначення з Києва приїжджав представник Держспоживстандарту Олександр Сипко. Але чітко відповісти на питання про законність призначення Щабельський не зміг.

Аналітична система YouControl підкаже ще пару підприємств, де «погосподарював» Валерій Щабельський. Інститут «Південгіпрошахт» зараз знаходиться в стані припинення. У 2016 році його очолював Валерій Щабельський ВАТ «Ходорівполіграфмаш»: статус юридичної особи - припинено. І теж директор Щабельський.

Валерій Щабельський все своє життя очолював підприємства, щоб їх знищити. Створювати йому не вдається. ТОВ «Аттик», яке він створив у себе на батьківщині в Ровеньках Луганської області в 1992 році також ліквідовано. Реставраційна діяльність не пішла...

Одна з модних тенденцій - призначати керівниками підприємств людей, які в їх діяльності абсолютно нічого не тямлять - «ефективних менеджерів». Як Валерій Щабельський, який почав з реставраційної та оформительской діяльності, заснувавши з друзями фірму «Аттик». А потім очолював то машинобудівні, то проектні, то метрологічні підприємства. І все їх успішно знищив. Але основна причина навіть не в ньому. Керівника держпідприємства призначає міністерство. А значить в Києві у Щабельський сидить своя людина, яка і відправляє його на розпродаж чергового заводу або інституту. І якщо вже ця «лапа» Щабельський прикривається волею міністерства, з'являються дуже неприємні питання саме до уряду.