Детективне агентство Kroll зібрало матеріали про «Приватбанку», які нагадують лихий детективний роман.
Проблема в тому, що якщо держава в особі націоналізованого ПриваБанк вирішило судитися з таким «любителем» судів, як Ігор Коломойський, то воно просто зобов'язане турбуватися отриманням доказової бази, яка, пам'ятаючи захоплення Ігоря Валерійовича математикою, повинна задовольняти базовому принципу цієї точної науки - необхідно і досить.
Що стосується ситуації з Приватбанком не тільки необхідно розкрити факти виведення коштів з банку, але і ще надзвичайно важливо, щоб цього фактажу було достатньо для доказу злочинності цих дій, повного виявлення допущених порушень чинного законодавства, а також підтвердження злого умислу. Тільки в такому випадку дані міжнародного детективного агентства можна не тільки озвучувати журналістам і стурбованою громадськості, але й висувати в суді, тим більше, в міжнародному.
Це завдання повинні виконати детективи спеціалізованого детективного агентства Kroll. Як відомо, Нацбанк до розслідування ситуації, пов'язаної з Приватбанком, привернув міжнародні компанії: детективне агентство Kroll і консалтера AlixPartners.
До речі, послуги останнього коштували. за повідомленнями електронних ЗМІ, 66,2 млн грн.
Скільки всього витратили в минулому році на детективні розслідування і консультації, достеменно невідомо, але в різних джерелах інформації фігурувала планова цифра в межах 20 млн євро. Вельми дивна марнотратство, враховуючи, що останнім часом в Україні було створено цілу мережу нових правоохоронних органів, які поглинають з бюджету мільярди гривень на своє функціонування і могли б трохи попрацювати на благо держави.
Проте ефективність і, головне, продуктивність, «Кроль» вражає: буквально за рік вони змогли розплутати Приватівський «сплетіння рук, сплетіння ніг, долі сплетіння», іншими словами, по ниточці розкрити всі хитросплетіння мережив, яке ткали банківські «паучкі- технологи «не один рік. І «наткала,» можна сказати, на сотні мільярдів гривень. Буквально на днях міжнародні детективи передали свій звіт щодо фінансових махінацій в націоналізованому банку з докладним описом всіх застосованих схем. І це було надзвичайно своєчасно, адже інформація, отримана в ході розслідування, прийшла якраз до розгляду позову Приватбанку до попередніх власників в Королівському суді Лондона. У розслідуванні проаналізовано 10-річний період роботи банку до моменту націоналізації.
Хоча варто відзначити, що залучення «Кроль» - це не особливий український «шлях Манафорта», коли банальний західний консалтинг ледь не став причиною міжнародного скандалу. Останнім часом міжнародні кредитори стали більш активно залучати як державні правоохоронні органи, такі як Мін'юст і ФБР США, так і приватні детективні агентства, для того, щоб розплутати павутиння міжнародної корупції в країнах, що розвиваються, де відбувається зрощування фінансово-промислових і владних структур.
Так, міністерство юстиції США спільно з ФБР відкрило розслідування відносно банків: російського ВТБ, швейцарського Credit Suisse і французького BNP Paribas щодо їх участі в проведенні операції по залученню компаніями Мозамбіку облігаційних позик на $ 2 млрд. Американські слідчі підозрюють, що частина цих грошей «підігріла «місцевих чиновників. Підсумком цього скандалу стало припинення співпраці Мозамбіку і МВФ: Фонд прийняв рішення про призупинення кредитування цієї країни. До процесу розслідування підключилися слідчі США, Великобританії і Швейцарії. Більш того, МВФ замовив окремий приватне розслідування детективам згаданої вище міжнародної компанії Kroll.
Варто нагадати, що «Кроль» вельми відомі в нашій країні, за часів минулої влади їм вже доводилося вести розслідування проти українських високопосадовців.
Сама компанія Kroll заснована в 1972 р, центральний офіс розміщений в Нью-Йорку. Свого часу, її детективам доводилося вести розслідування корупційних операцій Саддама Хусейна, крадіжки практично всіх валютних резервів Афганістану (справа Кабул-банку). З недавнього: детективи розслідували загадкову історію банкрутства трьох молдавських банків, коли з країни за одну мить були виведені практично всі валютні запаси жителів країни - понад 1 млрд євро, в результаті чого тамтешньому центральному банку довелося терміново рефінансувати ці втрати, а на вулиці вийшли тисячі сердитих молдаван.
Отже, що ж зуміли нарити «Кроль» в українському чорноземі?
За даними міжнародного детективного агентства (всі зазначені нижче цифри були озвучені НБУ і поки не доведені в суді), за десять років роботи на ниві національного банкінгу за допомогою застосування масштабних і шахрайських дій Приватбанку було завдано збитків у розмірі $ 5,5 млрд. Саме таке формулювання . Вся філософія розслідування направлена на те, щоб довести, що це не банк винен, а він сам став об'єктом скоординованої атаки ззовні деяких шахраїв (і так десять років поспіль).
Сама структура фінансової системи Приватбанку, за версією розслідувачів, представляла собою якийсь астрономічний аналог подвійної зірки, такого пульсара, коли на увазі знаходиться красива здорова зірка, поруч з якою обертається непомітний «білий карлик», який постійно відтягує на себе плазму зі здорового, «вторинного «побратима.
Гарною зіркою в цій моделі був відомий нам Приватбанк, який залучав депозити населення і кошти юридичних осіб, в тому числі тисяч малих підприємців. Після залучення коштів в масштабах всієї країни (ця схема отримала назву «пилосос»), фінансові ресурси «прокачувалися» на користь так званого «тіньового банку» ( «білого карлика»). З уроків астрономії 10-го класу ми прекрасно пам'ятаємо, що гравітаційне поле «білого карлика» значно сильніше за аналогічний показник здорової зірки, яка знаходиться з ним в парі, а, отже, все речовина (гроші), забрані ним, уже неможливо повернути назад ( «що впало, те пропало»). Тіньовий банк, отримавши необхідний ресурс, використовував його для видачі кредитів пов'язаним компаніям як резидентам України, так і міжнародним структурам (SPV - special purpose vehicle, спеціальна «проектна компанія», створена для реалізації окремого проекту і відповідного управління спеціально виведеними фінансовими потоками). Як правило, більшість цих компаній представляли собою структури, зареєстровані в офшорних зонах. Ці фірми для забезпечення «жізнеобразності» процесу здійснювали між собою сотні і тисячі транзакцій.
Головна мета цього танцю «фінансового Шиви» полягала в організації перехресного циклічного перекредитування обмеженого кола учасників схеми.
Надалі гроші йшли на користь афілійованих з банком осіб. Наприклад, компанія Х отримувала кредит в розмірі $ 10 млн і перераховувала їх на користь бенефіціара. Віддавати борг було, природно, нічим. У цьому випадку через певний час «тіньової банк» видавав кредит компанії У, яка здійснювала платіж в розмірі $ 10 млн на користь компанії Х (наприклад, за партію страусиного пір'я з Австралії), яка за рахунок цих грошей погашала кредит, виданий банком. Надалі все повторювалося знову, але вже в ролі кредитного транзитера виступала нова компанія. На практиці все це представляло вельми складне на перший погляд «броунівський» рух, хоча насправді «схематехніка» була так собі. Банальна форма мережевого руху грошових коштів, щось на зразок простий математичної матриці.
Зарубіжні транзакції обслуговувало одне із зарубіжних підрозділів банку. Про який саме «підрозділі» йдеться в інформації НБУ не сказано, але ми можемо здогадатися, що мається на увазі або філія банку на Кіпрі (більш імовірно), або дочірня структура в Москві (менш імовірно, враховуючи, що вона була «відтиснуті» РФ в 2014-му).
Так ось, 73% операцій цієї «зарубіжної структури» відбувалося між рахунками одних і тих же клієнтів, а 92% кредитів було видано на користь 50 позичальників. Половина транзакцій відбувалася між 20 компаніями, хоча їх загальна чисельність становить 3000.
Що стосується «тіньового банку» в Україні, то, за даними НБУ, 90% корпоративних кредитів було видано 10% позичальників (як при цьому банк виконував обов'язкові нормативи по кредитних ризиках і куди дивився сам Нацбанк, залишається загадкою).
Що об'єднувало «тіньової банк» в Україні та його структуру за кордоном? Те, що 95% кредитів було видано пов'язаним і афілійованим особам.
Ігор Коломойський прокоментував опубліковані дані в своєму відомому епістолярному стилі: «Маячня, який немає сенсу коментувати. Основне питання: куди і коли вивели гроші ?!
Все інше - «белетристика», що в перекладі з езопової мови на юридичний можна сформулювати так: «Злови мене, якщо зможеш».
Тепер найцікавіше: як дані міжнародних слідчих інтерпретовані в Лондонському суді. На місці юристів Коломойського більш правильно було б не заперечувати функціонування описаної вище подвійної моделі банку, а сконцентруватися на доведенні того факту, що всі ці операції були проведені в рамках чинного правового поля і не порушили жодного закону (у нас в законодавстві немає такого поняття, як перехресне кредитування, циклічне фінансування, банк- «пилосос» і так далі за списком звинувачень).
Адже якщо глава НБУ Валерія Гонтарєва, коментуючи інформацію про участь її колишньої компанії в операціях з державними облігаціями України за заявками ряду офшорних фірм, які фігурують в так званій справі «грошей Януковича», заявила, що не робила нічого поганого, мовляв, все було в рамках закону, і вона «не могла знати», то чому власники Приватбанку не можуть заявити щось подібне? Духовний натхненник «очищення» банківської системи і націоналізації Приватбанку повинна бути якщо не святішим за Папу Римського, то, у всякому разі, «святішим» Ігоря Валерійовича. Навпаки ніяк не можна, пазл не сходиться і виникає когнітивний дисонанс ...
У всій цій історії простого споживача послуг Приватбанку повинен цікавити одне питання: де знаходяться сервери, що зберігають інформацію платіжної системи банку, хто оновлює програмне забезпечення «Приват-24» і який на даний момент рівень інформаційної безпеки банку. Адже даний фактор свого часу, можливо, зіграв свою історичну роль в процедурі його націоналізації, коли було допущено маса «помилок», багато хто з яких були не такими вже й наївними. Дуже не хотілося б, щоб сервери Приватбанку стали розмінною монетою і на цей раз ...
Фото з відкритих джерел
