Поки росіяни намагаються вбити якомога більше мешканців Харкова і тішать себе балачками, немовби з міста всі повтікали, харків’яни відвідують художні виставки, радіючи мистецтву.

ДНа виставці представлені картини Олександра Путівського і скульптури Гліба Массалітіна.

Відкриття виставки відвідали більше сотні харків’ян, які мали можливість поспілкуватися з митцями та попитати їх про історію створення картин, скульптур, та який зміст художники вкладали у свої твори.

Олександр Путівський швидко пояснив, як відрізнити мистецтво від усього іншого. За його словами, картина або затягує глядача, або ні. Далі він розповідав відвідувачам про те, як він творив свої картини, та що на них зображено.

Його домашній котик часто ходить навколо картин, дивиться на них. Тому він є персонажем багатьох сюжетів. Десь Олександр зображав себе, своїх сина та дружину.

Про косо привішену картину з зображеним на ній соском він розповів, що її назва – «Кривавий совок». А тому вона просто має бути підвішена косо – як все, що робилося у совку.

Ще одна картина, про яку багато питали відвідувачі – людина з великою головою жаби. Це, як виявилося, образ українського депутата, який нагадує митцю агресивну жабу-бика, яка їсть все живе навколо себе, до чого тільки зможе дотягнутися.

Та все ж на більшості картин Олександра присутня надія та світло, до якого треба дійти.

Спочатку було ознайомлення з експозицією, вільне спілкування з митцями. Далі були пісні у виконанні жіночок- переселенок з розбитої росіянами Козачої Лопані. А коли зазвучпв саксофон, були ще й танці.

Митці кажуть, що попри війну мистецтво необхідне людям. Потреба у ньому зараз навіть більше, ніж у мирний час, бо людям треба якось підтримувати себе, свій настрій, оптимізм, щоб була можливість і бажання підтримувати одне одного.

У місті, яке безупинно обстрілюють росіяни, намагаючись вбити якомога більше його мешканців, люди нормально живуть, радіють мистецтву, спілкуються та підтримують одне одного.