Здавалось, щойно відшуміли кулеметні черги на стрільбищі під Васищевим, що на Харківщині, але вже зараз чути гучні розриви боєприпасів ручних гранатометів та одиночні постріли з АК.
Щоправда, самих РПГ-7В у військових не видно. Гранатометники Східного оперативно-територіального об’єднання, які взяли участь у навчальному зборі, озброєні лише новими PSRL-1.
На стрільбище щоразу висувається по два розрахунки. Їхні дії на рубежі ведення вогню контролюють найдосвідченіші – командири відділень інструкторів. Бійці пересуваються, працюють з-за моделі укриття по різних цілях, перезаряджаються, ведуть вогонь із ручних гранатометів та автоматів. Особовий склад, який чекає своєї черги, перебуває в укритті, адже безпека понад усе. Повертаючись, хлопці діляться з нами своїми враженнями та досвідом.
«Ми вражали ціль, яка була на відкритому рубежі вогню. Коли помічник закричав «Техніка!», ми зарядились, я вискочив, вистрілив та влучив. Нормально все пройшло», – поділився гранатометник військової частини 3017 Юрій Мірцхулава
«Треба просто зробити все, як учили: займаємо вогневий рубіж, відпрацьовуємо по двох цілях. Коли вже відстрілялись по техніці з гранатомета, забігаємо назад за укриття. Потім «допрацьовую» 10 патронів по противнику», – розповідає гранатометник військової частини 3017 Віктор Бондаренко
«Вдячний інструкторам, бо багато та старанно з нами працювали. Я гранатометником служу не перший рік, але постійно дізнаєшся щось нове на таких зборах. Зараз всі ми працюємо з PSRL-1. Ми одне одного маємо розуміти майже автоматично, крім того, маємо бути взаємозамінні. При цьому він має мене прикривати, а я, своєю чергою, його. Для того, щоб безпечно зробити постріл по «броні», ми маємо спочатку нейтралізувати піхоту хоча б на короткий час. Інакше ж гранатометник стає дуже легкою здобиччю, адже ми не можемо діяти як стрільці з укриття. Мені це не дозволять зробити розпечені гази, які утворюються під час пострілу», – розповідає досвідчений гранатометник військової частини 3005 Євген Грабар
Та поки розрахунок вийде на рубіж відкриття вогню, на нього чекає тривала та інтенсивна підготовка. Вона вимагає значних фізичних та інтелектуальних зусиль. І не лише від гранатометників та їхніх помічників, а й від інструкторів. Офіцери та сержанти намагаються урізноманітнити вправи, використовують практики, які дозволяють бійцям більш ефективно запам’ятовувати навчальний матеріал.
«Легенда вправи – це, по суті, прийом, завдяки якому нам вдається сформувати чітке уявлення того, що має боєць зробити у реальних обставинах бою. Наразі, під час стрільб розрахунок гранатометника протистоїть диверсійно-розвідувальній групі противника, яку прикриває легкоброньована техніка. Причому, бій відбувається у місті. Боєць має розуміти, які переваги та перешкоди може формувати така місцевість. Насправді, нічого особливо складного немає в тому, аби навчити прицілюватись і стріляти. А от навчити робити це, зважаючи на різні моделі ситуацій, враховуючи безліч, задавалось би, не значних дрібниць, швидко, без зайвих рухів, причому дбаючи про безпеку всього розрахунку – ось це по-справжньому складно. Саме тому, в середовищі інструкторів вважається, що цей етап – найважчий», – пояснив командир відділення інструкторів військової частини 3005 лейтенант Сергій Шкабатура
На зборах ми побачили також роботу розрахунку автоматичного гранатомета станкового. Наразі його складають дві особи. Враховуючи суттєву вагу АГС-17, станка та боєприпасів – це необхідний мінімум. Хоча у бойових умовах практикується використання трьох і, навіть чотирьох військовослужбовців. Все залежить від конкретного бойового завдання, способу пересування розрахунку, необхідності посилення прикриття.
«Досить ефективна зброя для враження живої сили противника та неброньованої техніки. Як бачите, в цьому випадку працюємо з розрахунком, аби перший та другий номер могли якомога швидше приготувати гранатомет до бою. Адже АГС потрібно правильно встановити, використовуючи фіксатори та рівні, а потім ще якісно навести, використовуючи оптичний приціл та шкалу. Потрібно добре орієнтуватися в усіх цих питаннях і бути взаємозамінними. Врешті у бойовій ситуації можуть бути втрати та й сам боєприпас досить небезпечний», – розповів командир відділення інструкторів військової частини 3017 лейтенант Сергій Жидков.
Але як вдається самим інструкторам тримати у пам’яті всі ці нюанси ведення вогню та ще одночасно з різних систем? Як виявилося, перед початком зборів всі методи та вправи, які інструктори мають використати під час процесу навчання, вони детально актуалізують. Тобто самі проходять все це по декілька разів. Плюс сам процес підготовки вони розбивають за напрямками та етапами. Таким чином вони досягають максимальної ефективності.
