Військовослужбовців 5 Слобожанської бригади нагородили Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Про це повідомляє відділення інформації та комунікації Східного територіального об’єднання Національної гвардії України.
Серед них кулеметник мобільної вогневої групи з позивним Шайтан.
Шайтана та його побратимів, зокрема нагородили за збиття іранського БПЛА «Shahed-131/136», який росіяни спрямували на об’єкти критичної інфраструктури на Харківщині.
«Нам надійшов сигнал про ціль, ми виїхали на позицію. Близько 11-ї ночі на планшеті з’явилася ціль - «шахед». Спочатку ми почули звук його мотора, потім він вилетів майже на нас. Нам вдалося спіймати його у промінь прожектора. Влучив в нього багато разів, але вдалося збити його лише тоді, коли вже стріляв навздогін, і не сподівався, що все вийде. Врешті-решт він вибухнув, — ділиться Шайтан. Каже, що без побратимів – Арчі та Морзо – він би не впорався. Емоції тоді зашкалювали, бо всі розуміли скільки горя людям може принести цей БПЛА-камікадзе. – Нам це вдалося, бо у нашій групі ми повністю довіряємо одне одному, розуміємось без слів!»
Шайтан у 12 років залишився сиротою. Ріс у прийомній сім'ї. Строкову службу проходив у 5 Слобожанській бригаді. Брав участь у бойових діях у районі проведення Антитерористичної операції. У 2017 році потрапив на один із полігонів, де пройшов курс навчання в американських інструкторів.
«Відслужив належні півтора року й вирішив підписати контракт. Мені подобався колектив, відчуття плеча. І я розумів, що служба в Нацгвардії дасть мені опору в житті, стабільність, яких мені не вистачало до цього, – ділиться спогадами Шайтан. До того ж він буквально закохався у зброю. – Мені подобалося дізнаватися й розуміти, як і що влаштовано, як працює, як його полагодити. Можу стріляти зі станкового великокаліберного кулемета, ручного протитанкового гранатомета, зенітки, ПЗРК «Ігла».
Після закінчення контракту жив та працював на Харківщині, дбав вже про свою родину. Початок повномасштабного вторгнення змінив його життя, довелося вивозити родину. Після визволення Ізюма від російських загарбників Шайтан повернувся до рідної бригади. До складу мобільної вогневої групи теж попросився добровольцем.
«Як і завжди, мені було цікаво щось нове, хотілося пізнати, навчитися і спробувати свої сили. Установку привезли, як зараз о 10 годині вечора. Вона вся була в мастилі, запакована. Я відразу почав її очищати, розбирати, вивчати, готувати до роботи. Те, чого не знав або не розумів - шукав в Інтернеті, – пригадує гвардієць. – Вранці наступного дня вже підготовлена до роботи установка тестувалася на полігоні з інструкторами. З першого пострілу відчув, що це, як кажуть, моє!»
Шайтан — батько чотирьох доньок. Старшій — сім, наймолодшій — рік. Це і є його головна мотивація — боротися за мирне небо для своїх дітей. Впевнений, що коли вони виростуть, то їхні майбутні чоловіки зможуть їх захищати так само як сьогодні це робить він.
