Гвардієць Чиж розповів про бойових побратимів і вміння полювати

Історія про цивільного будівельника, який вирішив стати військовим.

Про це повідомляє 5 Слобожанська бригада НГУ.

Вибірка з довідника: чиж – це товариський та активний горобцеподібний птах невеликого розміру, непосидючий та гомінкий. Забарвлення чижа зеленувато-жовте з домішкою оливкового кольору, живе він майже по всьому континенту.

З цього ми почали не просто так. Чиж – це позивний нашого побратима. Володимир Чиньонний, 42 роки, стрілець одного з бойових батальйонів 5 Слобожанської бригади НГУ. Свій шлях військового розпочав весною 2022 року. Початок війни зустрів дома, бачив зі свого вікна, як російські бомбардувальники заходили на Харків, а коли принесли повістку сусідові, то сказав, щоб і йому виписували. Лише одну умову поставив: «Служити буду тут, хочу Харків захищати!» Так Володимир став гвардійцем. Вже під час курсу підготовки командир розповів, що Володимирів, Сергіїв та Олександрів багато і так не зручно звертатись, коли людей багато - плутанина буде, тому треба вигадати позивний та звикати до нього.

«Я подумав і згадався мені птах чиж, так я обрав сов собі друге ім’я. Але я й гадки не маю який він, як виглядає. Просто це коротко і запам’ятовується. А ще я не чув таких позивних у кого-небудь, тобто вдало вибрав», - говорить Володимир.

Життєвий шлях Чижа - школа, Зооветеринарна академія, недовга робота за спеціальністю, а потім пошуки себе та освоєння різних будівельних професій. Загалом це були сантехнічні та фасадні роботи.

«Хизуватися особливо нічим, працював де платили, як більшість людей. Будівництво йшло нормально, я, ось, наприклад, робив вхід з каменя у нашому харківському новому зоопарку», - продовжує гвардієць.

Після такого знайомства виходимо на весняне сонце пити чай. Володимир і справді має щось подібне до свого оперативного псевдоніму – піджарий, рухливий, жвавий, говіркий. А ще Чиж вдягнений в оливу. Коли вперше бачиш Володимира, складається враження, що він весь час похмурий. Та коли знайомство вийшло за межі формальної бесіди, помічаємо, що наш герой щиро посміхається і вміє бути веселим.

«Я все життя був цивільним. Строкову службу не проходив, зброю в руках навіть не тримав до свого зарахування в лави нацгвардійців. Це вже тут хлопці навчили мене споряджати магазини та все інше. Я був під Балаклією, тоді під Куп’янськом. Але справжня реальна війна для нас всіх почалася в лісі під Кремінною і далі в наступному виїзді на Кліщіївку», - задумливо говорить Чиж.

Солдат Чиньонний нагороджений Подякою, нагрудним знаком «За доблесну службу» та медаллю «За доблесть». Наприкінці вересня минулого року група Чижа утримувала позицію під постійним вогнем супротивника. Позиція залишилася нашою, а Володимир після відбиття атаки самотужки виходив до пункту евакуації із пораненням.

«Під Кремінною я був контужений та поранений в ліву ногу, а у Кліщіївці мені прилетіло від ворожого АГС, знов контузія і поранення правої руки. Та нічого, сам від залізничного шляху тоді дійшов», - похмурий погляд гвардійця спрямований на руку, яку досі лікує.

Після невеликої паузи Чиж впевнено говорить:

«Я такий же як усі, так само воював, так само лікувався. Ми всі завжди разом. Усвідомлення та відчуття єдності із побратимами – це і є найбільший та найдорожчий спогад. Виходи, окопи, копання і стрілянина, допомога пораненим та як виносили хлопців з окопів на евак (пункт евакуації – авт.), це все завжди разом. От тепер і почуваю себе нормально серед хлопців. Всі стали рідними».

Яскраві згадування про відчуття під час бою, та більше все ж таки гарних спогадок про витівки й курйози. От як вполював кабанчика, який підбирався до позиції з тилу в Серебрянському лісі. Пильність під час чергування - це не лише виконання бойової задачі та збереженні життя побратимів, а ще й смачна вечеря після повернення з виходу на нуль. Так повністю цивільний в минулому Володимир виявився вправним мисливцем і відчайдушним піхотинцем НГУ.

Зараз у Чижа окрім чергування та підтримання бойової готовності додалася ще одна турбота – улюблена кішка привела кошенят. Тож, тепер кількість побратимів збільшилася - просто деякі з них пухнасті та з хвостами.

«Виростуть гвардійські коти, теж почнуть нести бойову варту!» - посміхається Чиж.